Пошук
Головне меню

ЗДОРОВ’Я ЯК ЕЛЕМЕНТ КУЛЬТУРИ

На жаль, не завжди у здоровому тілі – здоровий дух. Але здоровий дух, підпорядковуючи собі тіло, змушує його діяти за принципами здорового способу життя і тим самим робить його здоровим і сильним. Такий підхід до власного здоров’я особливо важливий у ранньому віці, коли формується спосіб життя і закладаються основи духовного і фізичного здоров’я. В цьому аспекті чималий інтерес викликає дисертаційне дослідження асистента кафедри теорії і методики фізичного виховання М.В.Божика ”Підготовка майбутніх учителів до розвитку культури здоров’я учнів загальноосвітньої школи“ на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Дисертація була успішно захищена на засіданні спеціалізованої вченої ради в Національному університеті водного господарства та природокористування. Керував роботою нашого науковця завідувач кафедри фізичного виховання Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка, доцент А.В.Огнистий; опонентами виступали доктор педагогічних наук, професор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Л.М.Романишина і кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри фізичного виховання Буковинського державного фінансово-економічного університету Ю.І.Полічук.

Наш дисертант вважає, що головну увагу слід зосередити на підготовці нового покоління вчителів, які зуміють забезпечити розвиток культури здоров’я учнів, підвищити рівень власної загальної культури, важливою стороною якої є культура здоров’я. Тому перед вищою школою серед комплексу завдань виокремлюється завдання підготовки вчителя до оздоровчої та профілактичної роботи з учнями загальноосвітньої школи, який здатний не лише навчати й виховувати учнів, а й розвивати в них культуру здоров’я на основі власної здоров’язберігаючої культури.

Новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до розвитку культури здоров’я школярів, удосконалено мотиваційний, змістовий і діяльнісний компоненти і визначено критерії, показники та рівні готовності вчителів до здійснення такого виду навчально-виховної роботи. Автор дисертації розробив модель підготовки вчителів до розвитку культури учнів, де відобразив взаємозв’язок мети, завдань і змісту педагогічного процесу, аудиторної, групової та індивідуальної форм організаційної діяльності, інтерактивних і традиційних методів навчання. Практичне значення роботи полягає в розробці на її основі навчально-методичного посібника ”Оздоровча фізична культура з основами професійно-прикладної фізичної підготовки“, методичних рекомендацій ”Розвиток культури здоров’я учнів загальноосвітньої школи“, комплексів і практичних рекомендацій професійно-прикладних вправ для майбутніх учителів, що спрямовані на їх підготовку до формування культури здоров’я школярів.

Важливо зазначити, що обґрунтовані в досліджені результати впроваджено у навчальний процес Центру післядипломної освіти Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка, Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, Самбірського педагогічного коледжу ім. Івана Филипчака, Тернопільського ОКІППО, Прикарпатського НУ ім. Василя Стефаника.

Вирішуючи питання підготовки вчителів до розвитку культури здоров’я учнів ЗОШ як педагогічної проблеми, автор проаналізував і узагальнив теоретичні основи процесу, розкрив методологічні та теоретичні підходи до розуміння понять ”здоров’я“, ”культура здоров’я“, ”здоровий спосіб життя“, а також обґрунтував тезу, що для вчителя як суб’єкта сучасної культури і носія соціально очікуваного стилю поведінки і способу життя, одним із важливих завдань є піклування про здоров’я дітей і підготовка їх до здорового способу життя. Тому увага акцентується на підготовці вчителя як фахівця, здатного до здоров’язберігаючої діяльності та формування культури здоров’я школярів. За результатами діагностичного етапу досліджень встановлено: стан готовності вчителів до навчальної і виховної здоров’язберігаючої діяльності складає 49,4 % за високим і достатнім рівнем і, відповідно, 50, 6 % – за середнім і низьким рівнем. Така статистика засвідчує необхідність удосконалення згаданого напряму підготовки вчителів у ВНЗ.

Виходячи з цього, автор дисертації визначає організаційно-педагогічні умови та рекомендує моделі підготовки вчителів до розвитку культури здоров’я учнів ЗОШ. Серед таких умов він називає використання міждисциплінарних зв’язків, належне навчально-методичне та інформаційно-комп’ютерне забезпечення навчального процесу, систематичний контроль і оцінку досягнень студентів із фізичного виховання, валеології та безпеки життєдіяльності, особистісно-орієнтований підхід до організації навчального процесу. Запропонована автором модель – це структурно-функціональна схема підготовки вчителів фізичного виховання, якою передбачається формування ціннісного ставлення до здоров’я, знань про здоров’язберігаючі технології, оздоровчих умінь і навичок щодо розвитку культури здоров’я учнів, розвиток творчого потенціалу студентів у напрямку формування особистої культури здоров’я.

Окремий розділ дисертації присвячений проблемам забезпечення організаційно-педагогічних умов і реалізації моделі підготовки майбутніх учителів до розвитку культури здоров’я учнів. Тут висвітлено методику організації та проведення експериментального дослідження на пошуковому, діагностичному, констатувальному та формувальному етапах, відображено аналіз його результатів через систему статистичних даних, надано методичні рекомендації для викладачів кафедр фізичного виховання і безпеки життєдіяльності педагогічних ВНЗ. Зауважимо, що експериментальними дослідженнями, які засвідчили позитивний вплив авторської методики підготовки вчителів до розвитку культури здоров’я учнів, було охоплено 680 студентів різних вищих закладів освіти України.

У підсумку, в дисертаційному дослідженні нашого науковця подано теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми підготовки майбутніх учителів до розвитку культури здоров’я учнів загальноосвітньої школи.

 
Анонси
Галерея
21
2121
На даний момент 797 гостей на сайті