НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ – ЗНАЙТИ СЕБЕ

Театр – мистецтво, що постійно живе, розвивається і змінюється. Саме тим воно і відрізняється від інших видів мистецтв, бо існує лише в певних часових рамках: кожна вистава, кожна дія актора на сцені є неповторною і ніколи не буде тією ж самою. Вистава існує лише в той час, коли вона триває. Навіть при сталому акторському складі, при тих самих глядачах, але зіграна в інший день – це вже інша вистава, тому драматурги, актори, режисери, аматори весь час шукають нові шляхи вираження навколишньої дійсності.

У стані постійного творчого пошуку знаходиться й Антон Благій – молодий асистент кафедри педагогіки та психології нашої академії, режисер-постановник студентського експериментального театру ”Пілігрим“ (керівник Василь Скоропляс). Випускник нашого ВНЗ,  студент-заочник Рівненського ДГУ (спеціальність ”Режисер драматичного театру“) просто вражає своєю нестримною творчою активністю: попри власну безпосередню участь у виставах, він входить до групи організаторів усіх урочистих заходів у нашій академії та за її межами.

Нещодавно відбулась прем’єра театралізованої вистави ”Бамбукова флейта“ (постановка Антона Благія) для дітей викладачів ВНЗ та учнів молодших класів загальноосвітніх шкіл м.Кременця. Поставлена на основі китайської легенди про Дракона, під супровід східної музики, казка сповідує ідею справжньої дружби, торжества добра над злом і, безперечно, дуже сподобалась дорослим та маленьким глядачам. Загалом  театралізоване дійство відвідали понад 200 любителів театру.

Ролі виконували актори ”Пілігриму“, студенти філологічного факультету Мар’яна Косюк (Мама), Олег Бобко (Джан Лінь), Володимир Репетило (Кун Лінь), Діана Каленюк (Панда), Ірина Вахівська (Кролик), Юрій Коханевич (Черепаха, Дракон). Звукорежисер – випускниця нашого ВНЗ Людмила Благій.

У виставі використано гапітні тростяні і планшетні ляльки, ляльки-маппети (з рухомим ротом), а також спецефекти (світлові, звукові, дим, рухомі декорації, що трансформувалися у різних площинах). Саме несподівані зміни декорацій викликали у дітей вигуки захоплення.

По закінченні вистави вражені діти підходили до режисера, запитували про ляльки, пробували самостійно приводити їх у рух – і це, мабуть, стало найвищою нагородою молодому театралу.

Згодом Антон Благій (як викладач основ сценарної роботи) провів майстер-клас для студентів педагогічного факультету із водіння різних типів ляльок, технології виготовлення ляльки та декорацій, а також з навичок використання їх у роботі з дітьми у школі.

Новою роботою молодого театрала (і його дипломною роботою) стала прем’єра вистави ”Пікнік“ за п’єсою Ф.Аррабаля. П’єса написана у жанрі драми абсурду на основі особистих вражень автора від громадянської війни в Іспанії, що розколола його родину, від розумінь жахів кровопролиття Другої світової війни і внаслідок цього – братовбивчих процесів реформації політичної карти світу. Без сумніву, ця тема буде актуальною, допоки у світі існуватимуть війни. Аррабаль поміщає героїв у умовний світ, де ні країна, ні час, навіть імена персонажів не мають жодного значення. Майстерно використовуючи парадокси, автор протиставляє щиру людську наївність і безжалісну безіменну війну, показує весь абсурд існування війни і дає зрозуміти, що єдине, що має сенс – це життя людини.

Історія про двох солдатів – Сапо і Сепо, які не вміють і не хочуть воювати, але волею невідомих генералів змушені сидіти у ворожих окопах і стріляти один в одного. Але коли герої миряться між собою, розуміють, що, по суті, нічим не відрізняються один від одного, у них немає жодної причини воювати і відкривають секрет припинення війни, їх всіх «ліквідовують».

Хоча й існують люди, які не хочуть воювати і знаходять шляхи  припинення війни, проте завжди будуть ті, кому продовжувати воювати вигідно…

Перед акторами постало завдання не просто зіграти комедійні ролі, а зобразити наївних блазнів, клоунів так, щоб глядач не відчув жодної ноти фальші. Комедія і фарс не мають втратити свого філософського сенсу. Обов’язковою умовою гри акторів є дотримання правил існування «четвертої стіни», тобто виключається будь-який контакт із глядачем.

Персонажі стають в певній мірі символами всього людства. Несуттєво, де відбувається дія п’єси, в якій країні, в яку епоху і в чому причини початку війни. Важливим лишається лише сам факт її існування. «Пікнік» – це історія всього людства, стиснута до однієї години.

Для виконання ролей солдатів були підібрані актори студентського експериментального театру «Пілігрим», однакові по статурі і типажу. Оскільки їх вік збігається з імовірним віком героїв у п’єсі, з ними не виникало проблем. Ролі виконували: Денис Скоропляс, Сергій Доротюк – генерали, Людмила Бдагій – сеньйора Тепан, Мирослав Задорожнюк – сеньйор Тепан, Андрій Дубас – Сапо, Павло Левицький – Сепо, Олег Бобко – санітар. Режисеру допомагали світлооператор Володимир Репетило, звукооператор Юрій Коханевич, хореограф Наталія Ткач, помічник режисера Марина Крупенко.

Про тонкощі постановки п’єси судити не нам. Адже у залі за виставою оцінююче спостерігали завідувач кафедри театральної режисури РДГУ Володимир Богатирьов та його колеги – художній керівник курсу, викладач режисури та майстерності актора Олена Мельничук і викладач режисури та театральної драми Юрій Мельничук. Вистава отримала найвищий бал, включаючи актуальність тематики, сценографію, роботу з акторами і решту складових, що визначають її успіх. Крім того, Антона назвали найкращим студентом курсу і запросили зіграти зі своїм театром в Рівному. А це означає, що він знайшов себе у цьому суперечливому світі. Нехай же успіх супроводжує його й надалі на цьому нелегкому, та завжди свіжому і дивовижно цікавому театральному шляху!

 
Галерея
foto 2
foto 2foto 2
На даний момент 314 гостей на сайті