ОДА НАРОДНІЙ ВИШИВЦІ

Справжня наука завжди пов’язана з патріотизмом, бо науковець збагачує національний внесок у скарбницю світової духовної культури. У ще більшій мірі це стосується наукового дослідження, безпосередньо за змістом і формою пов’язаного із народною культурою. Саме до таких наукових праць належить дисертаційна робота нашого молодого науковця Наталії Волянюк ”Народна вишивка Тернопільщини ХХ століття (історіографія, типологія, художні особливості)“ на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Дисертація виконана на кафедрі теорії та історії мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Науковими пошуками дисертанта керував завідувач кафедри теорії та історії мистецтва Львівської НАМ, доктор мистецтвознавства, професор Р.Т.Шмагало.  Опонентами виступили старший науковий співробітник відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України, доктор мистецтвознавства О.І.Никорак і доцент кафедри образотворчого мистецтва Закарпатського художнього інституту, кандидат мистецтвознавства А.Т.Коприва.

У своєму дослідженні автор наголошує на важливості поглибленого вивчення найдавніших видів українського декоративно-прикладного мистецтва, що засвідчують самобутність матеріальної та духовної культури нашого народу, і відносить до таких видів народну вишивку Тернопільщини, в якій прослідковуються народні мистецькі традиції з часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Її визначної ознакою Наталія Волянюк вважає побутування широкого спектру технік і матеріалів для вишивання, архаїчних форм орнаментальних мотивів і композиційних прийомів, багатство місцевих ознак колориту, сукупність яких в тих чи інших географічних координатах сприяла утворенню регіональної своєрідності та самобутності. Тому актуальність дослідження підсилюється зростаючим інтересом до цілісного бачення культурної спадщини українського народу, невід’ємною частиною якого є народна вишивка Тернопільщини. У процесі дослідження народної вишивки нашого краю дисертант спрямувалася на вивчення в ній місцевих художніх особливостей, суміжних регіональних впливів, локальних і загальнонаціональних ознак.

На основі літературних джерел, іконографічних пам’яток і конкретних артефактів вона простежила стан вивчення народної вишивки регіону, аналізувала функціональне застосування вишивки на одязі та тканинах інтер’єрного призначення, висвітлювала особливості технік вишивання, їх виражальні засоби, стилістику типів орнаменту в їх загальноукраїнських, регіональних і локальних варіантах; характеризувала особливості композиційної будови геометричних і рослинно-геометричних орнаментів, їх композиційні структури і ареал побутування; простежила еволюційні зміни в колориті народної вишивки упродовж ХХ століття, взаємовпливи з мистецтвом вишивки сусідніх територій і конкретно окреслила регіональну специфіку народної вишивки Волині, Опілля, Західного Поділля, Наддністров’я – регіонів, що розташовані в межах адміністративної території Тернопілля.

Безсумнівною є наукова новизна, а звідси – і непересічне значення дисертаційної роботи. Вперше в українському мистецтвознавстві досліджено мистецтво народної вишивки Тернопільщини ХХ століття у повноті її художньої та суспільно-культурної вартісності, проаналізована низка етнографічних матеріалів і літературних джерел, що значною мірою розкривають історико-художні особливості регіональної тернопільської вишивки, а також розроблено типологію народної вишивки за її функціональними та художніми рисами, окреслено регіональні ознаки і визначено основні загальнонаціональні тенденції народної вишивки, притаманні Тернопільщині в цілому.

Дисертант дослідила художньо-декоративні пріоритети вишивальних матеріалів у вираженні фактури, графічності, пластичності вишивок і визначила структурні відмінності технік, які впливають на їх орнаментальні якості, що дало змогу вдосконалити класифікацію технік на основні та додаткові, згрупувати їх за призначенням і способом виконання. В роботі систематизовані й узагальнені орнаментальні мотиви і за іконографічними мотивами, проаналізовані їх основні художні характеристики, виявлені аналогії, охарактеризовані загальноукраїнські, територіальні та локальні відтінки і водночас визначено ареали їх побутування.

Автор дослідження висвітлила домінуючі типи композиційних структур вишивок одягового та інтер’єрного призначення, типи композиційної будови вишивок, які, на жаль, не набули масового поширення. До здобутків дисертаційної роботи належить з’ясування художніх особливостей колориту народної вишивки відповідно до історико-етнографічного поділу Тернопільщини та виявлення його спільних та відмінних ознак в еволюційних змінах художньої системи ХХ століття. Окремо наголосимо, що нашим молодим науковцем уперше введено в науковий обіг невідомі досі зразки, які презентують мистецтво народної вишивки з різних етнографічних районів Тернопільщини.

В загальному, теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в цілісному науковому обґрунтуванні типології, призначення та художньо-стилістичних особливостей народної вишивки Тернопільщини ХХ століття, а практичне – у можливостях використання матеріалів дисертації при написанні науково-аналітичних праць про українське народне декоративно-прикладне мистецтво, при підготовці навчальних підручників, навчально-методичних посібників, при укладанні навчальних курсів і програм, розробці тематики курсових і дипломних робіт.

Необхідно віддати належне науково-дослідницькій наполегливості та працьовитості дисертанта. Упродовж 2011 – 2014 років вона зібрала й опрацювала значний джерельний матеріал із фондів обласних і регіональних музеїв, наукових бібліотек, приватних колекцій. У практичній частині дисертаційного дослідження – понад 900 одиниць спеціальних фотоматеріалів, що дають уявлення як про архаїчну, так і про радянську естетику, зміна яких, як своєрідна передача художньо-прикладної естафети, припала саме на досліджуваний в роботі період. Важливо, що молодий науковець здійснила їх порівняльний аналіз саме в хронологічному і територіальному аспектах. За результатами своїх досліджень Н.Волянюк опублікувала 16 наукових статей, половина з яких – у фахових виданнях, затверджених ДАК України. Статистика практичного матеріалу дисертаційної роботи досить промовиста: 210 сторінок додатків і понад 700 найменувань ілюстративного матеріалу.

Зібраний і досліджений у дисертації фактологічний матеріал не тільки засвідчує регіональну специфіку народної вишивки Тернопільщини, а й підтверджує самобутність цього виду мистецтва, як вагомого явища української національної культури. В роботі показано, що в кожному історико-етнографічному районі та підрайоні на тлі спільних ознак утвердилися притаманні лише їм матеріали, техніки, орнаментальні мотиви, композиційні прийоми, колорит народних вишивок із низкою місцевих варіантів. Результати дослідження створюють певні передумови і дають конкретний матеріал для розробки та реалізації заходів з відродження традицій народної вишивки, а також можуть стати практичним джерелом використання зразків вишивок як при вишиванні, так і при укладанні альбомів і журналів для популяризації вишивання, для використання дизайнерами одягу. Методика дослідження, запропонована в дисертації, може бути використаною при вивченні декоративно-прикладного мистецтва інших регіонів України.

 
Анонси
Галерея
Педагогічна практика в літніх оздоровчих таборах
Педагогічна практика в літніх оздоровчих таборахПедагогічна практика в літніх оздоровчих таборах
На даний момент 459 гостей на сайті