«АLMA-MATER»: ДАНИНА ПОШАНИ І ПАМ’ЯТІ

Чудовий передноворічний подарунок зробила своїм колегам Валентина Шпак: у читальному залі бібліотеки відбулась презентація V – VІІ випусків публіцистичного видання «Аlma-mater в іменах». На це воістину святкове літературне дійство зібралися викладачі кількох поколінь, що працювали чи продовжують працювати у педагогічному училищі, коледжі, інституті, в нинішній гуманітарно-педагогічній академії та коледжі.


Насамперед необхідно відмітити гігантську працю, здійснену автором упродовж всього двох років: вона підготувала до друку сім книг, що зафіксували на своїх сторінках історію навчального закладу, написану долями людей. Адже, як пише Валентина Шпак, історія навчального закладу – це історія його викладачів і, зрозуміло, студентів. Скільки їх, наших вихованців, було впродовж років від 1969 до 2002! І в кожного наші викладачі вклали часточку своєї душі, передавали власний досвід, розвивали здібності, формували впевненість у власних силах і можливостях, готували до самостійної педагогічної праці… Такими різними були наші викладачі впродовж тих тридцяти років. І це було закономірним явищем, робило педагогічний колектив по-хорошому строкатим, цікавим, адже пізнавати своїх колег, відкривати в них те, чого не видно ззовні, дуже цікаво. У цій дивовижній кольоровій гамі загальної картини життя навчального закладу кожен із персоналій виступає як самобутня особистість, перш за все людина з її цікавими житейськими нюансами, а тоді вже педагог, сім’янин, громадський діяч тощо. Багато з них викликають приємне здивування своїми захопленнями, «неозвученими» талантами, які, на превеликий жаль, іноді ставали відомими вже після їхнього відходу з нашого світу.

Але ці книги писані не для глибокого жалю чи смутку, а ради прижиттєвої пошани і світлої пам’яті, заради чистої душевної радості. Тому й не випадково кожне видання ділиться на два розділи: «Здоров’я, щастя вам, дорогі колеги» та «Із пам’яті – образи наших колег».

Калейдоскоп першого розділу презентованих книг містить оповіді про ректора нашої академії, професора Афанасія Ломаковича, про чудових фахівців своєї справи Ольгу Яловську і Світлану Мулик, Олега Слободенюка та Надію Найчук, Олександра Мальченюка, Марію Боднар і Валентина Величка, Марію та Василя Райчуків,  Людмилу Янчук, Василя Сиротюка та Людмилу Ростківську, Анатолія Багнюка, Василя та Надію Рудзінських, Людмилу Вотко, Анатолія та Неллі Галішевських, Михайла Ніколайчука і Валентину Мацкову.


А чистий вогонь свічки запалили як символ світлої пам’яті про людей, яким присвячено другий розділ:  Генріха Стиранкевича, Зінаїду Комар і Георгія Сукенника, Сергія Королюка, Івана Тарнавського й Олексія Сороку, Дмитра Мельника, Василя Конашевського та Євгена Лірського, Василя Метельського і Фелікса Ростківського, Юлію Редько, Анатолія Пуховського та Любов Буняк…

Цікавими спогадами про колег, про свою «освітянську епоху» та роздумами про цінність презентованих книг поділилися Анатолій Багнюк, Любов Кравець та Олександр Соловей. Вони, крім того, гідно оцінили високий рівень загальних і професійних знань, як поданих у минулий період нашими педагогами, так і засвоєний нашим студентством у той час, коли не було ні комп’ютерів, ні Інтернету, коли найглибша пошана була до книги, а всі конспекти писалися вручну, коли до питання освіти ставились дещо по-іншому. Про це, до речі, постійно говорять під час конференцій, семінарів чи просто зустрічей старші покоління наших випускників. Хай не всі стали на педагогічну стежину, проте досить багато з них досягли певних успіхів у тій чи іншій сфері діяльності. Головне, що потужні основи знань були закладені в нашій альма-матер і нашими педагогами-наставниками, про яких так щиро і душевно описує у своїх книгах Валентина Шпак.. Саме про них сказано у передслові автора видання: «Мені хочеться якщо не про всіх, то хоча б про більшість колег згадати  сказати тепле слово, відзначити їх працю, адже вони того варті.

Окрім того, життя таке коротке, а час швидкоплинний… Скількох колег уже немає з нами, ми зустрічаємося лише зі світлинами… випускних альбомів та на цвинтарних пам’ятниках.


Більшість із тих, з ким разом працювали в педагогічному училищі, коледжі, вже досягли пенсійного віку і перебувають на заслуженому відпочинку. І зовсім небагато тих, які ще сповнені сил, енергії, і можливостей дбати про професійну підготовку нинішніх студентів…

Про кожного викладача хотілося б згадати, сказати вдячне, шанобливе слово, бо вони всі цього заслужили своїм життям, діяльністю, творчістю… ».

Низький уклін Вам, Валентино Іванівно від вдячних читачів, їхніх дітей і онуків, які продовжують поповнювати ряди нашого студентства, за той безцінний дарунок у переддень Світлих Новорічних Свят! Здоров’я Вам, сердечної радості, ентузіазму та нових творчих досягнень!

 
Анонси
Галерея
Капела бандуристів
Капела бандуристівКапела бандуристів
На даний момент 411 гостей на сайті