Пошук

ЙОГО З ДИТИНСТВА МУЗИКА ВЕЛА…

У світлі передвеликодні дні Кременець сколихнула по-весняному гарна новина: на фасаді  районного Будинку культури була встановлена меморіальна дошка Миколі Матерському – знаному в нашому краї подвижнику хорового мистецтва і музиканту (скрипалю, бандуристові, піаністу), аранжувальникові та фольклористу, педагогові й популяризатору українського хорового співу і духовної музики.

По закінченні урочистостей в Концертному залі Гуго Коллонтая Кременецької ОГПА ім.Тараса Шевченка пройшов вечір пам’яті нашого славного краянина.

Ансамбль сопілкарів під керівництвом Мар’яни Томашівської із солісткою Марією Прокопчук почали музично-пісенну розповідь про життєві витоки Миколи Матерського дивовижно ніжною «Колисковою». Можливо, саме під таку колискову матусі Ксенії Миколаївни, засинав колись  хлопчина.

Далі концертна оповідь торкнулася навчання Миколи в Кременецькій духовній семінарії, де він у 15-річному віці вперше став за диригентський пульт і, безперечно, виконував твір «Благослови, душе, Господа» Кирила Стеценка, який тепер презентував камерний хор (керівник Алла Афанасенко).

Під час студій на теологічному факультеті Варшавського університету  Микола прилучився до пізнання європейської та світової класики, розширив і збагатив свої мистецькі уподобання. Українську народну пісню «Дівча в сінях стояло» в обробці Євгена Козака, як одну з перлин української класики, виконав камерний хор.

Любов до музики, до хорового співу допомагала йому вижити у важкі воєнні та повоєнні роки. Крім педагогічної діяльності, Микола Матерський керував хорами шкіл, різних освітніх, духовних установ та підприємств міста, хором «Просвіти», був неодноразовим переможцем конкурсів як керівник капели бандуристів РБК (згодом колектив став народним самодіяльним). У в той час однією з виконавців була нинішній керівник капели бандуристів нашого ВНЗ Ірина Харамбура, котра присвячує своєму натхненнику та фундатору твори «Люблю тебе, бандуро» та «Їхали козаченьки».

Все життя Микола Антонович самовіддано працював для відродження  духовності рідного народу. До речі, він самотужки освоїв скрипку – незмінного супутника всіх репетицій і концертів. Завдяки педагогу його учень Андрій Кушніренко освоїв цей інструмент, став відомим хоровим диригентом, композитором, фольклористом, народним артистом, заслуженим діячем мистецтв України, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка.

Радощі й муки, які маестро передав для живих, променіють в очах нащадків. Його думи додумують внуки. Один із них, Андрій, приїхав з далекого Туманного Альбінону, де працює концертмейстером групи альтів симфонічного оркестру Королівської опери Ковент Гарден в Лондоні. На вечорі пам’яті дідуся у супроводі Мирослава Драгана – відомого львівського піаніста, соліста, концертмейстера, лауреата Міжнародного конкурсу камерних ансамблів, заслуженого артиста України – Андрій Війтович виконав твори Віталі «Чакана» Томазо Антоніо, «Сонатина для альта» Йогана Брамса і «Мелодія» Мирослава Скорика.

Загалом у родині Матерських багато талановитих людей. Донька Миколи Антоновича Людмила Миколаївна викладає   фортепіано у Кременецькій школі мистецтв імені Михайла   Вериківського, зять Михайло Лук’янович – директор та викладач духових інструментів в цій же школі. Правнучка Аня – також піаніст і сьогодні акомпанує татові. В їх виконанні прозвучить невмирущий твір «Аве Марія» Фрідріха Шуберта.

У свій час дідусь Матерський заприятелював з  народним артистом України Богданом Антковим, провідним актором Тернопільського обласного драматичного театру. Згодом сім’я Анткових переїхала до Львова, де Богдан Михайлович з успіхом грав у трупі Львівського академічного театру імені Марії Заньковецької. У Львові Андрій Війтович познайомився з внучкою Богдана Антківа Христиною. Викладач Христина Антків зі своїм чоловіком  Романом Антонюком вплели свій творчий дарунок у вінок нашого вечора: монолог Богдана з опери К.Данькевича «Богдан Хмельницький» і  пісню Юрія Антківа на слова Тараса Шевченка «Вітер з гаєм розмовляє» (соліст – Роман Антонюк, за роялем – Христина Антків).

Кульмінацією концерту стало присвоєння нашому гостю Андрієві Війтовичу звання «Почесного професора академії». У супроводі студентського гімну «Гаудеамус» у виконанні камерного хору Диплом вручила проректор з наукової роботи академії, доктор педагогічних наук, професор Валентина Бенера.

До слова запросили близьку до родини Війтовичів людину, проректора Національної музичної академії ім. Петра Чайковського, секретаря Національної спілки композиторів України, доктора філософії мистецтва, заслуженого діяча мистецтв України Лесю Олійник. Вона відзначила внесок Миколи Матерського у розвиток хорового мистецтва України, в підготовку майстрів хорового співу, віддала належне музичним талантам родини Матерських, а також вручила книги з музикознавства для бібліотеки академії та Почесну грамоту члену родини Матерських, директору Кременецької школи мистецтв ім. М.І.Вериківського Михайлу Занику за наполегливу працю по розгортанню музичної освіти в краї.

На завершення музичної програми Андрій Війтович виконав «Концерт для альта з оркестром» у супроводі камерного оркестру Кременецької школи мистецтв (диригент Володимир Козачок).

В літературній композиції було використано поетичні твори Василя Симоненка, Павла Старуха та Ліни Вересень. Вели програму актори студентського театру «Пілігрим» Марина Крупенко та Віталій Бойко. Концерт підготували Василь Скоропляс, Микола Сиротюк, Василь Райчук, Олександр Ковень.

Родина Матерських висловлює вдячність у сприянні проведенню урочистостей, окрім творчої групи,  ректору академії, професору Афанасію Ломаковичу, а також громадським активістам і працівникам культури РБК Ларисі Антонюк, Валерієві Левченку, Аліні Твердохліб, Ігорю Ленчуку, архітектору Юркові Біласу, скульптору Олександрові Гончаруку.

Павло СТАРУХ

ТИ ТАМ, ДЕ ЛІТО…

Зітхнули яблуні, і ніби плакав сад.

Дерева сірі – в смутку і тривозі…

Ти не повернешся, дідусю, вже назад,

А йтимеш довго по своїй дорозі.

Ще білим цвітом кожної весни

Тебе гілки згадають із привітом,

Так низько схиляться по пам’яті вони,

Бо ти є там, де вічне літо…


 

 






Ліна ВЕРЕСЕНЬ

ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ МАТЕРСЬКОГО

Наше місто увічнило

Свого сина Миколу Матерського,

Бо руками й роками

Він мереживо пісні творив.

Бо любов до Вкраїни

І Бога леліяв у серці,

Бо любити Вітчизну

Він душею і піснею вчив.

День черговий стомився…

Спливають роки, як хвилини…

Бо такий-от нестримний

І глибоко безжалісний час…

Але пам’ять вступила

Із ним у святий поєдинок –

І навік залишила

В нашім світі Митця, поміж нас.

 
Анонси
Галерея
26
2626
На даний момент 338 гостей на сайті