ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА
Кафедра гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного підготувала Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Українське військо в національній революції 1917 – 1921 рр. (до 100-річчя Армії УНР)». До програми конференції увійшли 55 доповідей науковців-дослідників військово-історичних проблем із 19 вищих закладів освіти та наукових інституцій України.
Учасників наукового зібрання вітав начальник академії, доктор історичних наук, професор, генерал-лейтенант П.П.Ткачук і розпочав наукову дискусію доповіддю «Формування сухопутних військ доби Української революції 1917 – 1921 рр.». Доктор історичних наук, професор цієї ж академії М.Н.Литвин розкрив тему історичної та сьогоденної актуальності «Українська революція 1917 – 1921 рр.: російський чинник». Міжнародний аспект досліджуваної тематики у контексті відношень України зі своїми сусідами характеризував виступ доктора історичних наук, професора Львівського НУ ім. Івана Франка Б.В.Гудя «Українсько-польські військово-політичні стосунки в 1917 – 1921 рр.». Програма пленарного засідання включала дослідження «Зародження українського руху в російській армії навесні 1917 року» (Г.П.Савченко) і «Воєнна історія як елемент історичної політики в Україні (2014 – 2017): наука чи ідеологія, зміна форми чи зміна змісту?» (В.Б.Павлов).
![]() |
![]() |
Масштабну тематичну проблему «Політичні передумови та організаційні основи національного військового будівництва» досліджували науковці першої секції. Їх увагу привернула ідея незалежності України та місце національних Збройних Сил у її забезпеченні, конкретні питання військового будівництва в період національної революції (база розгортання Української армії, створення зовнішньої розвідки, організація військових підрозділів і добровольчих дружин, підготовка офіцерського корпусу та військово-інженерних кадрів, матеріально-технічне забезпечення військових частин тощо.).
Предметна військова тематика і військово-політична конкретика звучали в наукових повідомленнях членів секції «Українське військо у збройних конфліктах 1917 – 1921 рр.». Висвітлювався бойовий шлях наших вояків на теренах Волині, Буковини, Галичини, Поділля, в період Другого зимового походу. Йшлося про військову співпрацю представників різних регіонів України, про особливості збройної боротьби нашої повстанської армії, про діяльність прикордонної охорони та бойові дії авіації на Правобережжі, а також про міжнародні аспекти діяльності Українського війська, зокрема про українсько-російські стосунки в 1918 – 1921 рр. як важливий фактор і політичний фон організації та функціонування Збройних Сил України і про особливості національно-визвольної боротьби української військової еміграції в Німеччині.
Місце, роль і значення діяльності окремих персоналій української історії у творенні національного війська характеризували науковці, котрі працювали в секції «Українська військова еліта в боротьбі за державність і соборність». У полі зору дослідників перебували теоретична і практична сторони життєтворчості Євгена Коновальця та Миколи Міхновського, роль Петра Франка у формуванні літунства Галицької армії, військово-організаційна робота генерал-хорунжого Адміралтейства УНР Володимира Савченка-Більського, перебування в рядах українського війська окремих представників національної інтелігенції (юриста і громадського діяча Галичини Юліана Шепаровича, художника з Уманщини Якова Струхменчука).
Неперервність національної історії, патріотичний зв’язок поколінь, відгомін минулого в здобутках і проблемах сьогодення стали лейтмотивом наукових повідомлень, що прозвучали на засіданні секції «Українське військо 1917 – 1921 рр. у національній пам’яті». Науковці інформували про висвітлення подій революції 1917 – 1921 років в енциклопедичних виданнях і художній літературі, в мемуарній і науковій спадщині вітчизняних авторів, вказали на сліди тогочасних революційних і військово-політичних традицій у боротьбі за українську державність у другій половині ХХ і початку ХХІ століть та на вплив цих традицій на формування духовних цінностей в національно-культурній самосвідомості військовослужбовців і на розвиток професійної української армії.
У цій секції працював наш науковець, кандидат історичних наук Валентин Мазурок, який спільно зі своїм сином Юрієм – курсантом НА сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного – представили тему «Українські повстанські збройні формування у боротьбі за утвердження незалежності України в 1917 – 1921 рр. на Півдні Волині». У дослідженні окреслено події 1919 р. на Кременеччині під час окупації краю польськими військами. Зокрема, показана організація бойових селянських загонів для опору окупантам, описані дії повстанців на території Шумщини і Кременеччини. Хоча, як зазначають автори, в той період українцям не вдалося відтворити українську державу з певних об’єктивних і суб’єктивних причин, однак така боротьба не пройшла безслідно: вона не лише закарбувалася в пам’яті краян і передалась молодшому поколінню, а й знайшла своє конкретне історичне продовження у створенні та героїчній діяльності збройних формувань Української повстанської армії, що було важливою ланкою естафети національно-визвольних подій, які призвели до проголошення незалежності України в серпні 1991 року.