ЗВІСТКА ВІД «БЛАГОВІСНИКА»

«Волинський благовісник» – богословсько-історичний науковий журнал Волинської православної богословської академії УПЦ Київського патріархату. Його редактор – ректор академії, кандидат богословських наук, доцент, протоієрей Володимир Вакін. У складі редколегії – академік НАН України Микола Жулинський, доктор історичних наук, професор Михайло Кочинко, доктор філософських наук, професор Вікторія Головей, доктори богослов’я Василь Вепрук, Богдан Гринів, В’ячеслав Стецько та інші представники світської і богословської наук. Журнал видається з 2003 року. Його традиційні тематичні розділи – «Богослів’я», «Біблеїстика», «Літургіка», «Церковна історія», «Візантологія», «Церковне право», «Апологетика», «Постаті», «Біблійна археологія», «Філологія», «Церква і суспільство», «Релігієзнавство і філософія», «Наукові праці випускників», зміст яких засвідчує тісний зв’язок національної богословської науки із громадським і соціокультурним життям сучасного українського суспільства. Тим більше, серед авторів журналу – не тільки представники світських наукових і освітніх установ, а й науковці-педагоги, котрі працюють водночас у мирських вищих закладах освіти та в згаданій академії.

Про культурно-духовну актуальність і наукову цінність як світських, так і богословських публікацій «Волинського благовісника» говорить зміст його аналітико-дослідницьких матеріалів: «Осягнення людського внутрішнього спокою та зовнішнього миру через подвиг християнської смиренномудрості» (декан богословського факультету академії, протоієрей Василь Лозовицький), «Особливості богословського стилю сучасної української літературної мови в богослужбовій практиці УПЦ КП» (старший викладач кафедри церковно-історичних і гуманітарних дисциплін академії Міла Хоміч), «Роль засобів масової інформації в Православній церкві та їх вплив на суспільство» (бакалавр богослов’я Ростислав Дідух, завідувач кафедри церковно-історичних і гуманітарних дисциплін, аспірант НУ «Острозька академія», протоієрей Миколай Цап), «Здоров’я особистості в сучасних умовах і православна психотерапія» (викладач Дніпровської духовної семінарії УПЦ КП, аспірант Інституту вищої освіти НАПН України Євгенія Кочерга).

До цієї ж категорії публікацій належить поміщена в розділі «Церковна історія» стаття доктора історичних наук КОГПА ім. Тараса Шевченка Ірини Скакальської «Церковно-громадський часопис «Церква і нарід» за 1936 р.: висвітлення діяльності національної еліти». Наш науковець досліджує церковно-громадське видання «Церква і нарід» – орган Православної Волинської духовної консисторії, що виходив друком у Кременці в 1935 – 1936 роках і містив різноманітні публікації, наукові дослідження з комплексу проблем. Матеріали журналу підтверджують, що одним із напрямків діяльності волинської української еліти були наукові пошуки у світській і богословській сферах. Автор згадує статтю редактора видання Івана Власовського «Як на Україні 75 літ тому ховали Тараса Шевченка», розповідає про діяльність парафіяльного духовенства з пропаганди української мови, про зусилля у підтримці місцевих національних установ культури й освіти. Зокрема, поміщена інформація про те, що на мистецькому конкурсі у Варшаві відзначена картина «Ярмарок волинський» почаївського художника Олександра Якимчука та про відомого митця-різьбяра Ємця, котрий працює над пам’ятником Симону Петлюрі. Згадано про Товариство приятелів Української гімназії, що діяло у Кременці і нараховувало декілька сотень членів – представників національно свідомої інтелігенції краю, а також про аматора-археолога, священика Юрія Шумовського, який своїми археологічними знахідками привернув увагу громадськості до давніх городищ і поховань на Волині та до важливої проблеми вивчення і збереження місцевих історико-архітектурних пам’яток.

Загалом, публікації часопису «Церква і нарід» свідчили про високу зацікавленість й активну діяльність інтелігенції регіону з вирішення проблем розвитку культури, мистецтва й освіти на Волині. Оцінюючи значення часопису, наш науковець називає його своєрідним і багатоплановим історичним джерелом – як за змістом, так і за структурою оприлюднених матеріалів. Характер публікацій приводить до висновку, що волинська еліта мала належну освіту, широкий кругозір, для неї були характерними патріотизм, подвижницька праця на ниві національної культури, вболівання за долю народу і турбота про збереження його національної ідентичності. Підкреслюється, що волинська духовна і світська інтелігенція були єдиними у відстоюванні гасла надання Православній церкві національного характеру і необхідності наближення до народу, ширшого залучення мирян до управління церковними справами, поступового звільнення від російського та польського асиміляційних впливів.