ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Видання, підготовлене кандидатом історичних наук, доцентом Олександром Солов’єм, побачило світ за рекомендацією двох наукових інституцій – Вченої ради Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка та Науково-методичної ради Кременецького краєзнавчого музею. Згадану монографію “Міграційні процеси на Волині у міжвоєнні роки (1918-1939): український вимір” рецензували доктори історичних наук, професори Василь Деревінський (Київський НУ будівництва і архітектури), Оксана Каліщук (Східноєвропейський НУ ім.Лесі Українки) і колега автора по кафедрі, доктор історичних наук Ірина Скакальська.

У монографії досліджується маловідомий пласт вітчизняної історії – міграція українського населення на територію Східної і Західної Волині у складний період бездержавності та переділу регіону радянсько-польським кордоном. Незважаючи на польську окупацію, іммігранти із Наддніпрянської України, зазначається у дослідженні, відігравали значну роль в економічному і культурному житті краю, здійснили вагомий внесок у процеси творення української державності. Трагічною була доля іммігрантів в Радянській Україні: комуністичний режим не дозволив їм проявити себе у жодній сфері суспільного життя, поширив на них найжорстокіші заходи політичних репресій.

Свій науковий інтерес до проблеми міграційних процесів автор аргументує неперехідним значенням історичної пам’яті як носія і джерела історичного досвіду, без якого не може бути поступального розвитку нації, а також особливим змістом волинської сторінки національної історії та історії міжвоєнної Волині, розділеної державним кордоном на радянську та польську частини, що закономірно загострило проблему міграції населення. У книзі наголошується: у прагненні української спільноти об’єднати українські землі в єдиній державі практичною з’єднуючою ланкою між двома частинами Волині стала українська еміграція.  Бо для мігрантів розподіл батьківського краю між чужими державами був не тільки політичним фактом, а й особистою трагедією. З цієї причини більшість мігрантів стали учасниками національно-визвольної боротьби, які не лише активно діяли самі, а й сприяли масовому пробудженню національної свідомості місцевого населення, залучали його до політичного життя та боротьби за свої національні інтереси.

Історична доля сучасної України склалася так, що з причини анексії Криму Росією та російської агресії на Сході України проблеми масової міграції населення стали на просто болючими, а набули ознак національної трагедії: мільйони українців, рятуючись від безчинств терористичних угрупувань та залишаючи територію воєнних дій, переселилися в інші райони держави, отримали статус біженців або тимчасово переміщених осіб (переселенців). Це загострило соціальні проблеми, змінило демографічні портрети регіонів. Разом з тим, з окупованих частин Донецької та Луганської областей проросійські бойовики під керівництвом російських спецслужб організували нелегальні канали переходу на контрольовану українською владою державну територію. Ці канали використовуються, як для контрабанди товарів, так і для здійснення диверсій і дестабілізації ситуації в інших регіонах України.

Важливо, що автор монографії не залишає поза увагою такої актуальної проблеми, як доля сучасної заробітчанської української еміграції за кордоном, насамперед в країнах Європейського Союзу. Як би це не було прикро, але у виданні справедливо визнається, що частина наших заробітчан “осіла” в країнах Західної Європи назавжди, інші продовжують працювати в надії повернутися в Україну за умови позитивних соціально-економічних змін у нашій державі. Відсутність правового і соціального захисту мігрантів, втрата Україною частини трудового потенціалу та генофонду, випадки насилля над іммігрантами в країнах в’їзду, потребують вирішення на міждержавному рівні шляхом формування відповідного законодавчого поля та надання легальних можливостей суб’єктам еміграції. З огляду на це, “міграційні” уроки історичного минулого мають важливе значення для вирішення міграційних проблем нинішнього дня. Але тут з’являється нова проблема: чи засвоїли наші політики такі уроки недавнього минулого і чи готові протидіяти нинішнім міграційним ризикам…

Окрім ґрунтовної характеристики історіографії та джерельної бази дослідження, автор монографії детально розкриває політичні та економічні чинники міграції та політику польського та радянського урядів щодо іммігрантів. Особливу увагу приділено активній участі іммігрантів в усіх сферах суспільного життя регіону. Зокрема, акцентовано на наслідках діяльності української імміграції упродовж міжвоєнного періоду: зростання хвилі національного пробудження та політичної активності населення, розробка тактики підпільної діяльності, теоретична та організаційна підготовка до боротьби за Українську державу, що з особливою силою розгорнулася в роки Другої світової війни, насамперед через діяльність структур УПА. З огляну на сучасні реалії, автор наголошує на необхідності вивчення багатогранного впливу міграції на життя корінного населення, що дасть змогу прогнозувати наслідки таких процесів у майбутньому.

 
Галерея
Капела бандуристів
Капела бандуристівКапела бандуристів
На даний момент 123 гостей на сайті