СЛОВО ПРО ПЕДАГОГА-КЛАСИКА

Кафедра педагогіки і психології (завідувач – доцент Любов Кравець) провела педагогічні читання «Василь Сухомлинський: школа ХХІ століття», приурочені 100-річчю від дня народження класика української педагогічної науки. Однією з особливостей ювілейних читань став контингент доповідачів: слово про видатного педагога виголосили юні дослідники його життєтворчості – студенти філологічних спеціальностей гуманітарного факультету. Функцію модератора виконував декан факультету, доцент Володимир Мазурок, який звернувся до учасників читань зі вступним словом і на закінчення узагальнив ідеї, озвучені студентами-доповідачами.

Майбутня вчителька англійської філології Аліна Демчук свій виступ про вчителя української філології назвала «Василь Сухомлинський – учитель, філософ, мудрець», де звернула увагу на гуманістичні основи та інноваційні ідеї педагогічної спадщини Сухомлинського. Дівчина нагадала, що сучасна інтерактивна методика застосовувалася ним ще в другій половині минулого століття. Його новаторські здобутки – школа радості, школа під блакитним небом, уроки мислення серед природи, бесіди з людинознавства, вивчення інтелектуальних, емоційних, комунікативних і фізичних індивідуальних особливостей учня та інше. Інноваційна форма поєднувалась із вічним – істиною – і спрямовувалась на любов до матері і Вітчизни, до природи і культури, до праці та творчості. Студентка зробила висновок, що основним лейтмотивом книги Василя Сухомлинського «Серце віддаю дітям» є теза «На любові до дітей тримається світ».

Третьокурсниця спеціальності «Українська мова і література» Ольга Орленко досліджувала свою фахову тему «Літературна творчість Василя Сухомлинського». Юний науковець підкреслила, що все найцінніше, створене видатним українським педагогом, увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури і знайшло своє поширення у багатьох країнах світу: його твори опубліковані 53 іноземними мовами. у доробку В.Сухомлинського – 48 монографій, 600 статей, 1500 художній творів (казок, оповідань, притч, новел). Тривожну актуальність носять виокремлені дослідницею слова педагога-класика: «Якщо з дитинства у дитини не виховувати любові до книжки, якщо читання не стало її потребою на все життя, – в роки отроцтва душа підлітка буде порожньою». Без любові до книги, підкреслює студентка, робота вчителя і в зальному життя людини втрачають духовне наповнення, приречені на душевну бідність.

Заідеологізованим і формалізованим за радянських часів було поняття патріотизму. Однак Василеві Сухомлинському і в тоталітарну комуністичну епоху вдалося втілити у систему патріотичного виховання національні елементи. Про це у своєму виступі «Василь Сухомлинський про патріотичне виховання» говорив третьокурсник спеціальності «Англійська філологія» Назар Прокопів. Студент солідарний із думкою видатного педагога про те, що в патріотизмі поєднуються загальнолюдські та національні цінності, серед яких пріоритетними виступають любов до рідної землі, народу і Батьківщини, до рідних і близьких людей, до рідної мови, шанобливе і бережливе ставлення до історії та культури українського народу, праця на благо свого народу і Вітчизни. Для того, щоб сформувати такі риси у молодої людини під час навчання, потрібний синтез зусиль педагогів, батьків і громадськості.

Неординарну, а тому складну і цікаву тему «Бути психологом самому собі – сенс життя Василя Сухомлинського» обрала студентка спеціальності «Українська мова та література»  Ірина Жолоб. Вона відзначає, що, на думку Василя Сухомлинського, психологія людини зосереджується на формуванні духовно-морального образу особистості. Такий підхід акумулюється в тезі: найбільша біда людини – це чужа біда, а її найбільша радість – принести радість іншому. Тільки при такому підході до виховання ідея добра і прагнення творити добро стають орієнтиром життєвої практики та мірилом вчинків, сенсом життя людини. У доповіді стверджується, що розуміння та відчуття краси у педагога виступають могутнім джерелом самовиховання, формування креативної особистості. У цьому аспекті основна краса – це краса людського вчинку. А така краса осмислюється словом і словом оцінюється. Тут слово – дзеркало душі й інструмент педагога-наставника. Звідси – моральний імператив Василя Сухомлинського: людина, яка з істинною повагою ставиться до себе, буде поважати інших людей, колектив, суспільство.

Професор кафедри педагогіки та психології Олександр Безносюк доповіддю «Василь Сухомлинський про науково-педагогічні дослідження» організував учасникам ювілейних читань віртуальну екскурсію по творчій майстерні Сухомлинського-науковця, Сухомлинського – теоретика української педагогіки та практика української національної школи. Доповідач наголосив, що Сухомлинський одним із перших розпочав перехід від практики авторитарної педагогіки до ідеї гуманістичного розвитку особистості, від фрагментарної до безперервної освіти, від фронтальної організації навчання – до індивідуальної. Як представник науки про школу, Василь Сухомлинський сповідував, пропагував і розробляв ідею творчого науково-педагогічного дослідження. Його вихідна установка: педагогічна діяльність за своєю структурною логікою та філософською основою має творчий характер, а тому неможливо без елементу дослідження, що завершується новими науковими узагальненнями. Видатний педагог і його послідовники в основному дотримуються такої методології наукового пошуку: актуальність проблеми та завдання щодо її вирішення, визначення основних понять дослідження, пошук оптимальних шляхів і способів вирішення проблеми, аналіз результатів науково-творчого пошуку, формулювання та обґрунтування конкретних висновків. Вчитель, як і науковець, вважає Василь Сухомлинський, повинен володіти технологією дослідження, щоб виявляти причинно-наслідкові зв’язки між педагогічними факторами, що зменшує ризик невдач і наближує очікуваний результат. Без вивчення фактів, нагадує доповідач слова Сухомлинського, немає передбачення творчості, інтересу до педагогічної роботи, повноцінного духовного життя. Відчуття себе як творця педагогічного явища – це необхідність і потреба в постійному оновленні та збагаченні знань. Така думка залишається актуальною і для сучасної школи. Знати дитину, яка була і залишається найважливішим об’єктом науково-педагогічного дослідження, – основа наукового пошуку. Необхідно згадати слова Сухомлинського про знання вчителем свого предмета. Чим краще знає вчитель свою дисципліну, тим легше учневі засвоювати навчальний матеріал. Учений-педагог підкреслював, що у науково-педагогічному дослідженні суттєве значення має педагогічний досвід дослідника. Педагогічна творчість Василя Сухомлинського, його науково-педагогічні ідеї залишаються актуальними і для школи ХХІ століття.

Учасники читань оглянули тематичну виставку літератури, підготовлену працівниками бібліотеки академії з нагоди 100-річчя від дня народження класика вітчизняної педагогіки.

 
Галерея
foto 12
foto 12foto 12
На даний момент 329 гостей на сайті