Пошук

НАШІ ІМЕНА – В АНТОЛОГІЇ ІННОВАЦІЙ

Факультетом філології та журналістики Східноєвропейського НУ ім. Лесі Українки підготовлена антологія «Сучасне слово і літературознавчі методології та нове прочитання художнього тексту». Редакційну колегію антології очолювала відомий науково-творчими зв’язками з нашою академією фахівець, доктор філологічних наук, професор, академік АН ВО України Луїза Оляндер. У складі редколегії – доктори філологічних наук, професори Наталія Астрахан і Олександр Чирков (Житомирський ДУ ім. Івана Франка), Віктор Удалов (АН ВО України), науковці інституту-видавця Тетяна Полежаєва, Юлія Васейко, Юрій Громик, а також зарубіжні вчені-філологи Ольга Багранова (Петербурзький ДУ, РФ), Вікторія Захарова (Нижньогородський ДПУ ім. Козьми Мініна, РФ), Лариса Полякова (Тамбовський ДУ ім. Г.Р.Державіна, РФ), Іван Штейнер (Гомельський ДУ ім. Франциска Скорини, Білорусь). Рецензували видання професор Прикарпатського НУ ім. Василя Стефаника Ігор Козлик і член-кореспондент НАН України Ростислав Радишевський (Інститут філології Київського НУ ім. Тараса Шевченка).

В антології представлені статті відомих і молодих учених України, Китаю, Польщі, Білорусі та Росії з питань методології і сучасного літературознавства та лінгвістики. Видання розраховане на фахівців-філологів, вчителів і студентів філологічних спеціальностей і всіх, хто цікавиться методологічними підходами до аналізу текстів красного письменства. Серед 98 авторів антології – представників філологічної науки згаданих країн – наші науковці, доценти кафедри української філології та суспільних дисциплін Ірина Комінярська та Олена Пасічник.

Антологія складається з п’яти розділів: «Історія літературознавства», «Теорія. Методологія (Сучасні проблеми теорії літератури; Присвяти у структурі тексту)», «Історія літератури (українська, білоруська, польська, російська, література західної цивілізації)», «Журналістика», «Мовознавство» (питання теорії мовознавства, лінгвістичний аналіз художнього тексту).

В розділі «Історія літератури» (підрозділ «Українська література») опубліковані результати наукових досліджень наших науковців. Ірина Комінярська пропонує тему «Ретроспективи в минуле: українська діаспора та еміграційна література». У статті аналізується процес формування української діаспори та центрів еміграційного літературознавства. На початку – вражаюча статистика: із 65 млн. українців світу поза межами України проживають 30 % ( майже кожен третій!), а новітні (сьогочасні) українські емігранти становлять близько 9 млн. осіб, тобто 10 % загальної кількості мігрантів у світі (кожен десятий житель планети, що залишив батьківщину в пошуках кращого заробітку, – це українці!). Автор характеризує чотири хвилі української еміграції: трудову – до 1914 року; інтелектуальну – міжвоєнний період минулого століття, культурно-політичну – друга половина ХХ століття і сучасну, фахову – з кінця ХХ століття до наших днів. Українська література пов’язана з еміграцією як за складом письменників-емігрантів,так і за діаспорною тематикою літературних творів. Якщо конкретно, то наша еміграційна література пройшла чотири періоди розвитку: передвоєнний (1221 – 1940 рр.), воєнний (1941 – 1945 рр.), повоєнний (1945 – 1954 рр.) і сучасний (друга половина ХХ – початок ХХІ століть). дослідниця наголошує: українські письменники не лише творили національну літературу, а й ставали активною силою культурно-громадського життя країн перебування, де діаспорна література була ефективним виявом суспільного життя української спільноти, джерелом її згуртування та збереження національної окремішності за обставин чужоземного і чужомовного оточення.

Доцент Олена Пасічник виступає з науковим дослідженням «Жанрові парадигми «Темноти» Уласа Самчука та «Архипелага ГУЛАГ» Олександра Соженіцина: авторські наміри, інтертекстуальні відношення, сучасні дискусії». Автор робить наголос на типологічних збігах твору українського письменника-емігранта з досвідом художнього дослідження в романі російського митця слова. Своєрідність художнього світу Уласа Самчука не викликає сумнівів. Це підтверджують проблемно-тематичний, жанрово-стильовий, наратологічний підходи до аналізу його текстів. Очевидною стає необхідність виходу за межі однонаціонального контексту, що розширює можливості літературознавчого дослідження. У цьому аспекті цікавим є співставлення художніх підходів У.Самчука із творчим методом О.Солженіцина, застосованим у його знаменитому романі. Обидва письменники художнім словом виносять жорсткий, але справедливий вирок тоталітаризмові. Поетика розвінчування тоталітаризму У.Самчуком за багатьма параметрами, насамперед у композиційному і наратологічному, подібна до риторики О.Солженіцина, а логіка концептуально-образного мислення письменників співмірна. Прикінцево дослідниця оприлюднює дуже важливу й актуальну тезу, котру вивела з аналітичних роздумів над романами українського іі російського письменників: перебування в текстуальному полі художнього твору нікого не повинне закабалювати духовно.

Серед авторів Антології – імена відомих вчених-філологів, які співпрацювали і продовжують творчі зв’язки з нашим навчальним закладом: академік НАН України Микола Жулинський, науковці Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка Оксана Лабащук, Наталія Кучма, Зоряна і Мар’яна Лановики, професор Східноєвропейського НУ ім. Лесі Українки Луїза Оляндер, професор Прикарпатського НУ ім. Юрія Федьковича Степан Хороб, професор Університету Яна Кохановського в Кельце (Польща) Олег Лєщак і світлої пам’яті професор Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка, академік АН ВО України Роман Гром’як, науковій творчості якого в Антології  присвячена стаття професора Прикарпатського НУ ім. Юрія Федьковича Ігоря Козлика «Роман Гром’як: методологічні параметри наукової діяльності ученого».

 
Анонси
Галерея
28
2828
На даний момент 628 гостей на сайті