ЖИТТЄВА МУДРІСТЬ ПЕДАГОГА

Все починається з початку:

Навчальний рік. Луна дзвінок…

Ми є володарями спадку –

Від Сухомлинського урок.

Від Сухомлинського скарбниця

Казок, новел, оповідань –

Добра і радості криниця,

Взірець духовності і знань.

Життєва мудрість Педагога –

Вона і вічна, і свята.

Дається дар такий від Бога:

Крізь слово – правда золота.

Ці поетичні рядки прозвучали під час відкриття педагогічних читань «Василь Сухомлинський – засновник гуманістичної новаторської педагогіки», присвячених 100-річчю від дня народження класика української педагогічної науки і підготовлених студентами ІІІ курсу спеціальності «Дошкільне виховання» нашого педагогічного коледжу під науковим керівництвом викладача-методиста циклової комісії психолого-педагогічних дисциплін і дошкільних методик Ольги Цибульської. Запрошуючи  своїх юних колег до тематичної розмови у якості модератора Читань, вона наголосила, що «творчість Василя Сухомлинського – поза вимірами часу: на будь-яке актуальне питання педагогічної науки і практики знаходимо відповідь у цьому невичерпному джерелі інноваційної думки, багатій скарбниці педагогічного досвіду, знань, мудрості, натхнення… Діяльність Сухомлинського є прикладом творчого підходу до теорії та практики виховання».

Інформаційним повідомленням «Основні життєві віхи Василя Сухомлинського» конкретне виконання програми Читань розпочала майбутній фахівець дошкільної освіти Ірина Кулик, яка назвала видатного педагога «учителем від Бога і гуманістом за покликанням, знавцем дитячих душ, борцем за людське в людині», котрий на десятиліття випередив свій час. Розповідь про його життєтворчість дослідниця завершила словами: «Сухомлинський залишився взірцем чесності, правдивості, справедливості, працелюбства… Він прожив всього 52 роки, але світла по собі залишив стільки, що й не снилося багатьом довгожителям. Воно у його книгах, а надто – у його учнях, які пішли стопами свого вчителя».

Актуальною як для педагогіки, так і для всіх сфер життєдіяльності людини є тема інтелектуального розвитку. Саме цю проблему в її фахово-педагогічному контексті висвітлювала Лілія Волошина у дослідженні «Василь Сухомлинський про розвиток інтелекту і творчих здібностей дітей». Студентка підкреслила, що, на думку педагога-класика, головним завданням розумового виховання є залучення школярів до активної інтелектуальної праці, формування у них бажання й уміння вчитися. Для досягнення такого завдання необхідно прищепити учневі жадобу до знань, навчити його вчитися, використовувати активні методи проблемного навчання. У цьому плані важливу роль відіграють уроки мислення серед природи, виконання завдань творчого характеру, доповнення програмного матеріалу позапрограмним, а головне – допомогти учневі відчути себе щасливою людиною через напруження душевних сил.

Вплив педагогічних поглядів легенди вітчизняної педагогіки на конкретні сектори навчально-виховної роботи в закладах освіти аналізувала Альона Бець темою «Спадщини Василя Сухомлинського – невичерпне джерело морально-етичного виховання учнів». Вона підкреслила, що у зміст морально-етичного виховання Сухомлинський включав комплекс ключових якостей особистості, що формують у дитини імунітет до всього злого і спротив усьому негативному, утверджують чуйність до людей, особливо до батьків, здатність контролювати пристрасті та бажання, зміцнювати почуття відповідальності за свої вчинки. Студентка згадала про 5-томний машинописний збірник оповідань і казок повчального змісту для виховної роботи зі школярами, а також про «Хрестоматію моральних цінностей людства», де зібрано матеріали з літератури і періодичних видань про високі моральні якості людей минулого і сучасності. Ці укомплектовані Сухомлинським літературні джерела свідчать про його творчий підхід до практики морально-етичного виховання молодої людини.

Яну Грабовську зацікавила «Проблема трудового виховання школярів у творчій спадщині Василя Сухомлинського». Вона звернула увагу на те, що у виховній роботі для педагога немає поняття праці взагалі, а є праця навчальна і продуктивна, тривала і короткотривала, оплачувана і безоплатна, ручна і механізована, промислова й аграрна, індивідуальна та колективна. З огляду на це Сухомлинський наголошував, що для повноцінного трудового виховання необхідне використання всіх видів трудової діяльності, але всі вони мають включати елементи винаходу, експерименту, пошуку. В кінцевому підсумку, через залучення до різних видів праці кожна дитина повинна відчути задоволення, радість і щастя від участі у творчій трудовій діяльності, що приносить не лише практичний результат, а й високу духовну насолоду.

Предметом аналітичного дослідження Оксани Слюсарчук стала «Система естетичного виховання у Павлиській школі». Виступ вона розпочала з вихідного постулату естетики Василя Сухомлинського: природа сама по собі не виховує, а виховує лише активна взаємодія людини з природою, в якій звучить музики життя та мелодія краси. Завдання педагога – навчити дитину таку музику почути, а мелодію зрозуміти. На цій основі дитина усвідомить, як народжується і живе краса. Продовжується естетичне виховання засобами образотворчого мистецтва, яке в кольорах, лініях, у грі світла і тіней, через почуття і думки формує ставлення людини до навколишнього світу. Наступною йде музика як необхідна умова та важлива ознака естетичної культури. Невід’ємною рисою естетичного світосприйняття є бачення краси соціального оточення, житла, одягу, елементів побуту. Синтезує естетичні намагання дитячої душі книга, особливо художня література, і насамперед казка. Як підсумок естетичного впливу на дитину, вона має зрозуміти: «Який прекрасний світ!».

Тетяна Сухомлин повідомила, що говорив «Василь Сухомлинський про формування культури здоров’я шкільної молоді», тобто акцентувала на проблемі, актуальній для сучасного технологізованого світу з його дефіцитом здоров’язберігаючих методик і практик. Завданням фізичного виховання видатний педагог проголошував зміцнення здоров’я учнів, розвиток їх фізичних сил, досягнення ними гармонії здорового тіла і здорового духу, і вважав, що саме такі фактори забезпечують молодій людині відчуття повноти життя та невичерпність життєвих сил, стають джерелом життєрадісності й оптимізму, формують духовно-фізичний потенціал особистості у вирішенні життєвих завдань. Культура здоров’я школяра для Сухомлинського була проблемою практичною і включала в себе такі компоненти: збереження психіки дитини, раціональне харчування та здоровий режим дня, зручний і сприятливий побут дитини, фізично активне спілкування з природним довкіллям і формування у школярів свідомого дбайливого ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших людей.

До класичної і дещо призабутої в наш час теми «Родинно-шкільне виховання у педагогіці Василя Сухомлинського» звернулась Олена Майборода. Проблема виховання дітей у сім’ї, зв’язок сім’ї та школи, підкреслила вона, завжди хвилювали педагога-вченого, котрий наприкінці свого життя почав працювати над власною енциклопедією сімейного виховання «Батьківська педагогіка», де передбачалося висвітлення найактуальніших сучасних проблем виховання у сім’ї, педагогічної освіти батьків і дорослих, соціальної педагогіки. Книга була підготовлена до друку і побачила світ уже після смерті її автора. Студентка характеризує «Батьківську педагогіку» як поетичну розповідь про обов’язок батьків у вихованні своїх дітей, як пристрасний гімн благородній і чистій дитячій душі та людському сімейному щастю і водночас як гірку правду про батьківську нерозсудливість, міщанські прояви та інші негативи, що калічать душу дитини і яких слід уникати всіма засобами традиційної та офіційної педагогіки.


Розмова про педагогічну спадщину Василя Сухомлинського була б неповною, якби не розглядалися питання творчої особистості педагога у системі шкільної освіти. Саме у цей дослідницький сектор науковою розвідкою «Особа вчителя у концептуальних вимірах творчої спадщини В.О.Сухомлинського» спрямувала свої пошуки Надія Данилюк. Вона  конкретизувала, що вчений-педагог особливо цікавився трьома аспектами проблематики: підготовкою вчителя у педагогічних освітніх закладах, особливостями вчительської діяльності в загальноосвітній школі, культурою спілкування вчителя з дітьми. В основу свого дослідження студентка поклала одну з важливих праць педагога «Сто порад вчителеві». Її виступ фактично став озвученням своєрідного рецепту для майбутніх педагогів: любити дитину і знаходити радість у спілкуванні з нею, мати належну професійну підготовку та бути закоханим у свій предмет і свою роботу, постійно самовдосконалюватись і все життя вчитися, вірити в дитину, її творчі сили та можливості, в її життєвий потенціал, а також знати і розвивати їх, мати за святе педагогічну етику і педагогічний такт, завжди перебувати у творчому пошуку. У підсумку були  процитовані слова Василя Сухомлинського: «Бережіть вчителя, його здоров’я, допомагайте йому зростати професійно, духовно, культурно і морально, якщо бажаєте мати хорошу сучасну школу».

В заключному слові модератор Читань Ольга Цибульська наголосила, що новаторські педагогічні ідеї Василя Сухомлинського і на сьогодні залишаються орієнтиром у творчих пошуках теоретиків і практиків, складають глибокий інтерес для науковців і вчителів, служать розвитку гуманістичних і демократичних засад у вітчизняній педагогіці.

Поетичний супровід Читань забезпечили Олена Майборода і Марія Балицька, а технічний  Ірина Кулик.

 
Галерея
Пам"ятник Т.Г.Шевченку
ПамПам
На даний момент 369 гостей на сайті