ФЕНОМЕН НАРОДНОЇ ПІСНІ

Яке ж то диво дивне – народна пісня! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні лади, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня – це душа народу, його історія. Вона не залишає наш народ ні в радості, ні в смутку.

Про історію виникнення народної пісні, її роди, жанри, тематичні групи йшлося на виховній годині «Українська народна пісня – душа народу», підготовленій студентами 41-Дк групи педагогічного коледжу, їхнім груповим керівником Надією Сабран та баяністом Василем Сабраном, який забезпечував музичний супровід пісень. Учасники дійства були одягнені у мальовничі вишиванки і присвятили цей захід ліричним творам про кохання.

Ведучі Олена Давидчук і Валентина Назар переплітали свої розповіді з біблійними притчами й іншими цікавими історіями про народну пісню, демонстрували відеоролики пісень Квітки Цісик й уривки з повісті Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала».  Чудові ліричні поезії Ліни Костенко читали Іванна Коцюба («Очима ти сказав мені: люблю») і Соломія Маротчак («Світлий сонет»).


Та головна увага, звичайно ж, була приділена виконанню відомих та улюблених українських народних пісень «Цвіте терен», «Чорні очка, як терен», «Сиджу я край віконечка», «Тече вода каламутна», кожна з яких була презентована лаконічною розповіддю про її  зміст і характерні особливості.

На завершення виховної години із заключним словом до своїх вихованців звернулася груповий керівник Надія Сабран. А народна пісня не змовкла: її відлуння ще довго звучало в історичному корпусі нашої академії як незбагненний феномен народної душі.

 
Галерея
Етнографічна світлиця
Етнографічна світлицяЕтнографічна світлиця
На даний момент 505 гостей на сайті