Пошук

ПРО ФЕНОМЕН ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ

Сумніваємося, що знайдеться багато людей, які заперечуватимуть думку, згідно з якою в сучасному напруженому та суперечливому, наповненому ризиками і технологізованому світі моральна риса доброзичливості стає все актуальнішою, радикально гострою та необхідною, а в окремих критичних життєвих ситуаціях – унікальною і навіть дефіцитною. Саме в таку, образно кажучи, тонку і делікатну сферу духовних міжлюдських взаємин спрямувався науково-дослідницький інтерес нашого молодого науковця з кафедри теорії та методики дошкільної і початкової освіти Оксани Доманюк. Причому цей інтерес стосується особливо чутливого сектора людських відносин – дитячого, тобто сфери дошкільного виховання, що засвідчує обрана нею тема дисертаційного дослідження «Підготовка майбутніх вихователів до формування доброзичливості у дітей старшого дошкільного віку» на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Інформація про згадану дисертаційну роботу для нас удвічі приємна: вона була виконана в Кременецькій гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка і науковим керівником дисертаційного пошуку виступила наш науковець, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики дошкільної і початкової освіти Ірина Онищук.

Успішний захист дисертації відбувся на засіданні спеціалізованої вченої ради Прикарпатського НУ ім. Василя Стефаника. Опонували нашому науковцю доктор педагогічних наук, завідувач кафедри соціальної роботи, соціальної педагогіки та дошкільної освіти Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького, доцент Валентина Ляпунова і кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної педагогіки, психології та фахових методик Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Леоніда Пісоцька.

Лейтмотив дисертаційної роботи: доброзичливість є базовою особистісною якістю, а успішність її формування у контексті реалізації освітніх завдань залежить від рівня фахової підготовки нової генерації вихователів закладів дошкільної освіти, від їх готовності виявляти світоглядну позицію, особистісні переконання, творчі здібності, професійну гнучкість, здатність сприяти набуттю кожною дитиною соціального досвіду та навичок міжособистісної взаємодії.

Наш дисертант наголошує: в сучасних умовах домінування стилю ділового спілкування над особистісним, що провокує деформацію цінностей і прагматизацію життя, все ще відсутні належні дослідження феномену доброзичливості й обґрунтування його актуальності у формуванні професійної компетентності фахівців дошкільної освіти. Саме це зобов’язало науковця зосередити свою увагу на окремих суперечностях проблематики: між визнанням психолого-педагогічною наукою доброзичливості як важливої умови гуманізації міжособистісних взаємин і формалізацією стосунків між людьми у сучасному соціумі; між потребою суспільства у фахівцях, готових до відповідної роботи, і відсутністю формулювання такого завдання у навчальних програмах фахових дисциплін педагогічної спрямованості; між потребою в методиці конкретної фахової підготовки вихователів дітей дошкільного віку та відсутністю належного методичного забезпечення означеного процесу. На вирішення згаданих і дотичних до них суперечностей спрямований дисертаційний пошук, сформульовані мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційної роботи стало наукове обґрунтування й експериментальне підтвердження ефективності моделі підготовки майбутніх вихователів до формування доброзичливості у дітей старшого дошкільного віку. Для досягнення згаданої мети визначено конкретні завдання, виконання яких забезпечило новизну результатів дослідження: розкрито сутність терміну «готовність вихователів до формування доброзичливості у дітей старшого дошкільного віку», визначено структуру цього феномену та розроблено критерії показників такої готовності, зокрема її сформованості на високому, достатньому, суперечливому та початковому рівнях; розроблено й обґрунтовано трьохблокову модель підготовки вихователів у цільовому, процесуальному та результативному складниках; конкретизовано педагогічні умови, уточнено змістові характеристики, деталізовано форми, методи та засоби підготовки вихователів до формування доброзичливості у дітей старшого дошкільного віку.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що для впровадження в освітню практику розроблено модель цілісного процесу фахової підготовки вихователів ЗДО у ЗВО та запропоновано навчально-методичне портфоліо «Формування доброзичливості у дітей старшого дошкільного віку», а також доповнено зміст навчальних дисциплін «Педагогіка дошкільна», «Психологія дитяча», «Виховання дітей у різновікових групах», «Психолого-педагогічний тренінг» і розроблено методичні рекомендації для студентів спеціальності «Дошкільна освіта» щодо виконання змісту програми «Педагогічна практика в групах дітей дошкільного віку». Результати дисертаційного дослідження знайшли своє практичне застосування в освітньому процесі нашої академії, Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, Хмельницького НУ, Прикарпатського НУ ім. Василя Стефаника, Кам’янець-Подільського НУ ім. Івана Огієнка, Глухівського НПУ ім. Олександра Довженка, Ніжинського ДУ ім. Миколи Гоголя.

Дисертант вважає, що проведені дослідження не вичерпують усіх аспектів окресленої проблематики, і підкреслює, що до перспективних напрямків наукових розвідок у цій сфері належить обґрунтування педагогічних засад особистісного і професійного самовдосконалення у руслі неперервної самоосвіти вихователів ЗДО, розробка технологій підготовки студентської молоді до формування доброзичливості у дітей старшого дошкільного віку з урахуванням доробку вітчизняних і зарубіжних вчених.

 
Анонси
Галерея
54
5454
На даний момент 796 гостей на сайті