ОДА ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ LUPINUSу

Яскравим свідченням ефективної співпраці науковців різних закладів вищої освіти є авторська співтворчість нашого молодого науковця, кандидата сільськогосподарських наук Олени Тригуби з доцентом Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка Світланою Пидою. Нещодавно вони завершили роботу над монографією «Функціонування симбіотичної системи Люпин – Bradyrhizobium SP. (Lupinus) за сумісного застосування ризобофіту та регуляторів росту рослин». Книгу рекомендувала до друку вчена рада Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка, а рецензували академік НААН України, доктор біологічних наук, професор В.П.Патика, доктор біологічних наук, професор В.В.Грубінко, доктор сільськогосподарських наук, професор В.П.Карпенко та кандидат сільськогосподарських наук, доцент С.О.Приплавко.

Рецензенти зазначають, що у спеціальній літературі недостатньо відомостей щодо сумісного застосування препаратів азотфіксувальних мікроорганізмів і біологічно активних речовин для передпосівної обробки насіння видів роду Люпин. Тому дослідження ефективності інокуляції Люпину білого біопрепаратами сумісно із застосуванням регуляторів росту рослин має велике практичне значення. В роботі підтверджується, що вагомим фактором підвищення продуктивності агроекосистем виступає активізація мікробно-рослинної взаємодії шляхом внесення мікробних препаратів і регуляторів росту рослин, насамперед природного походження, чим інтенсифікуються фізіолого-біохімічні процеси у рослинах, підвищується їх стійкість до хвороб і активність мікроорганізмів ґрунту. Особливої уваги заслуговує висновок авторів монографії щодо технологічних перспектив вирощування Люпину білого із застосуванням біопрепаратів на основі активних штамів Bradyrhizobium SP. (Lupinus), здатних забезпечувати активну взаємодію мікро- і макросимбіонтів та оптимізацію процесу симбіотичної азотфіксації.

Актуальність теми монографії обумовлена тим, що на сьогодні значна увага приділяється альтернативним способам ведення сільського господарства, які б забезпечили максимальну врожайність і допомагали б отримувати екологічно чисту рослинну продукцію. Особливий інтерес у цьому аспекті викликає люпин із високим вмістом у його насінні білків (до 50%), олії (до 20%), яка за якістю близька до оливкової і водночас із відсутністю інгібіторів травлення та інших антипоживних речовин. За вегетаційний період люпин здатний на площі в 1 га накопичувати в ґрунті до 220 кг молекулярного азоту з повітря та залишати з кореневими і післяжнивними рештками до 10 т органічних речовин, в яких міститься до 120 кг азоту, до 30 кг фосфору і до 50 кг калію. Крім цього, при його вирощуванні в ґрунті зберігається позитивний баланс гумусу і поживних речовин.

Вже на основі таких даних можна погодитись, що люпин дійсно вартий особливої уваги. Тим більше, він належить до рослини, які вписані в історію цивілізації і відіграють у житті людини визначну роль. Він навіть має власну історію, що розпочалась більше 4000 років тому у Давньому Єгипті та Південній Америці. Про нього згадують у своїх творах Гіпократ, Теофраст, Авіценна. В Європу люпин потрапив у другій половині ХІХ століття як сидеральна і кормова культура, а в Україну – на початку ХХ століття в якості зеленого добрива. Сьогодні нараховують більше 250 видів люпину. В сільськогосподарському виробництві здебільшого використовуються його 4 види: вузьколистий, жовтий, білий і багаторічний. На даний час Державний реєстр сортів рослин для поширення в Україні включає 27 сортів люпину, з них 25 – кормові, 1 – сидератний і 1 – універсальний. Насіння білого люпину, а також продукти його переробки використовуються у різних галузях харчової промисловості як доступне джерело повноцінних білків, ненасичених жирних кислот.

Білий люпин – світлолюбна рослина, що виявляється в його позитивному геліотропізмі – властивості повертати свої листки перпендикулярно до напрямку сонячних променів упродовж усього світлового дня. Нестача світла викликає посилений ріст стебел. У ранньому віці люпин краще переносить затінювання, ніж на пізніших етапах вегетації. Критичними періодами в онтогенезі культури є формування бобів і дозрівання насіння. Скорочення тривалості дня затримує настання фази цвітіння, проте в загальному люпин не надто реагує на зміну світлового періоду, хоча продуктивніше виростає при підвищеній інтенсивності світла. Будучи вимогливим до вологи, він потребує 17 % води відносно своєї маси та разом із тим стійкий до короткочасної посухи.

Економічна неспроможність та екологічна недоцільність хіміко-техногенного землеробства обумовлюють необхідність його всебічної екологізації та біологізації шляхом використання відновлюваних природних ресурсів. Головним фактором, який лімітує врожайність сільгоспрослин, є кількість доступного азоту в ґрунті. Бобові рослини в симбіозі з бульбочковими бактеріями здатні фіксувати молекулярний азот повітря і нагромаджувати його в ґрунті у кількості до 500 кг на гектар упродовж року. У сучасному землеробстві питома вага біологічного азоту в загальному його балансі не перевищує 10 % і складає до 8 кг на 1 га орних земель, що пов’язане зі скороченням площ бобових культур. Посіви зернобобових в Україні займають менше 1 млн. га, що втричі менше оптимальних потреб. При використанні всіх резервів фіксації азоту з повітря його питому вагу в агроекосистемах можна довести до 40 % (оптимально – 30%).

Як зелене добриво люпин знижує кислотність ґрунту, підвищує буферність і ємність поглинання, покращує структуру, зменшує щільність, збільшує водопроникність, сприяє підвищенню вмісту вологи. Крім цього, вирощування люпину розширює забезпечення тваринництва якісними кормами. У підвищенні врожайності сільгоспкультур люпин як зелене добриво не поступається підстилковому гною, торфоперегнійним компостам, а затрати на його вирощування і застосування у 2 – 3 рази менші, ніж на інші види добрив. Люпин покращує не лише орний, а й нижній горизонти ґрунту, виступає як активний його розрихлювач. Це потужне джерело надходження в ґрунт значної кількості органічних речовин – за рахунок зеленої маси і поживних кореневих решток. Він прискорює поглинання опадів, запобігає розмиванню ґрунтів, сприяє ефективному використанню вологи та сонячної енергії, знижує забур’яненість і токсичність, покращує фітосанітарний стан ґрунту, збагачує його органічними речовинами й азотом, а головне – його зелена маса та післяжнивні рештки – найдешевше й екологічно чисте органічне добриво.

Автори монографії називають люпин «сплячою красунею» з великим потенціалом, комплексним агроекологічним резервом підвищення врожайності сільськогосподарських культур із перспективою стати основою біологічного землеробства.

 
Галерея
foto 6
foto 6foto 6
На даний момент 438 гостей на сайті