Пошук

У ДЗЕРКАЛІ ЛІРИЧНОЇ ДУШІ…

Саме у переддень святого Валентина ми отримали чудову нагоду зазирнути  у глибини душі і з радістю доторкнутися до розмаїтої творчості молодої красивої жінки, викладача музичних дисциплін нашого навчального закладу, кандидата мистецтвознавства Світлани Гуральної, яка запросила нас на свій черговий сольний концерт «У дзеркалі ліричної душі».

Світлана Гуральна – досить активна творча натура, серед головних захоплень якої – інструментальна музика, вокал і поезія. Вона є дипломантом Всеукраїнського академічного огляду-конкурсу молодих піаністів пам’яті професора Олександра Бугаєвського і дипломантом Міжнародного фестивалю-конкурсу «Талановита молодь України», лауреатом і  переможцем конкурсних творчих звітів закладів професійної та вищої освіти, а також переможцем ХХІІ обласного творчого конкурсу авторської пісні та поезії. Тому структуру цього святкового дійства склали інструментальні, вокальні та поетичні твори.

Одним із найвидатніших композиторів світу і творців світової музичної класики, безперечно, вважається представник стилю бароко, німецький композитор, органіст і скрипаль Йоганн Себастьян Бах. А чи відомо вам, якою була улюблена страва композитора? Він понад усе полюбляв ласувати оселедцевими головами і одного разу знайшов всередині них справжні золоті дукати. Правда це чи ні, ми не будемо стверджувати, проте нетлінне золото його вічної музики радує слух людей ось уже майже пів тисячоліття. Програму нинішніх виступів відкрив твір Йоганна Себастьяна Баха «Концерт № 5 для фортепіано з оркестром фа мінор, І частина » у виконанні камерного оркестру під керуванням Володимира Козачка, соло на фортепіано – Світлана Гуральна.

Серйозна музика, звичайно ж, надихає на серйозні життєві роздуми. Поетичну частину концерту розпочав авторський вірш «Прийшли думки», який прочитала Олена Сабадишина.

А чи знаєте ви ім’я польського композитора і піаніста французького походження, якого по праву вважають національним героєм Польщі? Звичайно, це великий Фредерик Шопен. У дитинстві Фредерік грав у повній темряві. У момент гри на фортепіано він гасив всі свічки. Саме таким чином маленький геній міг налаштуватися. Навіть коли він був в гостях і його просили зіграти, він просив погасити свічки в кімнаті. Ця звичка збереглася у нього до самої смерті. «Етюд № 5, твір 10 соль-бемоль мажор» Фредерика Шопена допоміг нам доторкнутися до високого мистецтва епохи Романтизму.

Вчені ще й донині не можуть до кінця збагнути такого дивовижного феномену людини, як синестезія, або кольоровий слух. Одним із відомих «власників» кольорового слуху був пізній романтик, імпресіоніст Олександр Скрябін. У трирічному віці Олександр міг кілька годин підряд грати на піаніно. А протягом життя виношував образ містичного твору «Містерія», в якому повинен був з’єднатися весь філософський і музичний досвід Музиканта і вважав це своїм головним призначенням.  Сьогодні до уваги присутніх – «Етюд Фа дієз мінор, твір 8, № 2» Олександра  Скрябіна. Можливо, саме музика композитора із незбагненним кольоровим слухом спонукала нашу поетку до написання твору «Недосказане», який озвучила Юлія Коруна. Решту недоказаного Світлана  Гуральна виразила у пісні Лесі Горової «Зима» (аранжування Сергія Родька). Ще одну грань романтичної душі нашої авторки відкрив вірш «Телефонний дзвінок» у виконанні Юлії Радченко.

До позитиву нашого молодого науковця і педагога треба віднести вміння створити в учнівському колективі своєрідну творчу лабораторію, підібрати контингент однодумців, які сміливо імпровізують із мелодією та поетичним словом. Це яскраво показав виступ нещодавно створеного студентського естрадного гурту «Studband» у складі Ярослава Намчука, Назара Бончика, Михайла Карого, Ірини Кондратюк, Тетяни Потапчук, Ольги Дець і солістки Софії Коваль, які виконали пісню Святослава Вакарчука «Не питай» (керівник Світлана Гуральна).

Як і більшість тогочасних освічених галичан, юрист за професією Анатоль Кос знав кілька іноземних мов: польську, німецьку, французьку, англійську, грецьку, італійську, латину. Та життя внесло свої корективи – і він став відомим українським композитором і музикантом Анатолієм Кос-Анатольським, який прославив українську пісню в усьому світі. До речі, у помешканні композитора неподалік центру Львова досі все так, ніби він щойно вийшов у консерваторію… На концерті прозвучала «Коломийка» А. Кос-Анатольського. Карпатські мотиви української пісні підхопив дует у складі Світлани Гуральної та її вихованця, студента Технічного коледжу Тернопільського НТУ ім. Івана Пулюя,  лауреата Міжнародного вокального конкурсу «Кришталевий жайвір-2019» Володимира Бойка піснею Надії Слободи «Ой скрипалю» (аранжування Валерія Ільківа).  Ліричну тематику виступів продовжив авторський вірш «Чудовий хлопче, озовися!», який запропонувала Іванна Скоропляс.

На відміну від Баха, українському співакові MELOVINу (Кості Бочарову) не пощастило народитись у сім’ї знаних музикантів. Однак у чотирирічному віці  його настільки заворожила мелодія Бетховена «До Елізи», яка звучала із подарованої бабусею шкатулки, що бажання присвятити себе музиці стало доленосним. Ми впізнаємо його по сильному голосу і неординарній зовнішності. А ще в нього є цікаве захоплення:  колекціонує окуляри, кулі зі снігом і лабораторний посуд. Витаючи на вітрилах музики, слухаючи музику вітрил, до нас знову звернулися солісти естрадного гурту «Studband» піснею Mélovinа «Вітрила».

В культурно-музичних презентаціях останніх років серед багатого мистецького арсеналу все частіше з’являється ім’я Івана Небесного. Нині він презентує генерацію композиторів, що сміливо розширюють обрії традицій і уявлень про музичний світ. Іван Небесний є одним із композиторів-пошукачів, твори якого виконуються вже більше десятиріччя не лише в Україні, а й на теренах далекого і ближнього зарубіжжя: в Польщі, Чехії, Литві, Австрії, Великобританії, Бельгії, Нідерландах. Музика для митця є сферою його глибоких міркувань, засобом прояву патріотичних переконань. Винуватиця творчого звіту запропонувала  твір І. Небесного «Фантазія-етюд» та авторську пісню «Мамо» (аранжування Сергія Родька, хореографічна композиція – тернопільського клубу спортивного танцю «Мальви», тренер Ірина П’яничук).

Ні в кого не може виникнути ні краплини сумніву в тому, що найвище щастя – це щастя материнства. Тому, незважаючи на успіхи у житті та роботі, найбільшим своїм досягненням Світлана Гуральна вважає десятирічного синочка, Богом даного Богданчика. І визнанням цього безцінного щастя авторка щиро ділиться у своїй поезії «Щастя моє», презентовану Вікторією Бершедою.

Зовсім не дивно, що напередодні Дня святого Валентина особливо хочеться любові, уваги, ніжності та тепла, кожен із нас мріє знайти своє кохання чи зберегти вогник уже існуючих почуттів. Тож як фінал сольної програми «У дзеркалі ліричної душі» Світлана Гуральна з найкращими побажаннями подарувала нам ще одну авторську пісню – «Повір у любов» (аранжування Валерія Ільківа; хореографічний супровід – колективу «Мальви»).

Яскравим і душевним акордом концерту став символічний і трепетний фрагмент танцю із сином і вручення квітів присутній у залі мамі у знак вдячності, поваги і безмежної любові.

Ми дякуємо Світлані Гуральній за хвилини музично-пісенно-поетичного спілкування. Побажаймо їй нових успіхів у роботі, творчості та коханні! У концерті звучали вірші Ліни Вересень. Програму підготували Василь Скоропляс та Ніна Багнюк. Вірші виконували читці студентського експериментального театру «Пілігрим».

 
Анонси
Галерея
4
44
На даний момент 496 гостей на сайті