Пошук
Головне меню

ДО ЮВІЛЕЮ ШЕВЧЕНКОЗНАВЦЯ

Відділ шевченкознавства Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України організував науковий вебінар «Шевченкові повісті в європейському літературному контексті» до 100-річчя від дня народження Лариси Кодацької, відомого українського літературознавця, авторитетного дослідника творчості Великого Кобзара. Лариса Кодацька, після закінчення Київського університету імені Тараса Шевченка у пам’ятному 1945 році розпочала працювати в Інституті літератури АН УРСР і зберегла вірність цій науковій установі на все життя. Так само залишилася вірною тематичному напрямку своїх наукових інтересів – дослідженню творчості Тараса Шевченка. Працювала старшим науковим співробітником відділу шевченкознавства: досліджувала тексти Шевченкових творів, упорядкувала книгу «Листи до Т.Г. Шевченка. 1840-1861 рр», брала участь у підготовці до публікації зібрання творів Тараса Шевченка у 10-ти і 6-ти томах. Її перу належить низка науково-дослідницьких робіт: «З творчої лабораторії Т.Г. Шевченка: Текстологічний аналіз поезій «Лілея», «Русалка», «Відьма»»; «Опис рукописів Т.Г. Шевченка»; «Одноймннні твори Т.Г. Шевченка: Порівняльний аналіз поем і повістей «Наймичка», «Варнак», «Княжна» – «Княгиня»»; «Художня проза Т.Г. Шевченка»; «Шевченкознавство: підсумки й проблеми». Окрім цього, з її участю йшла підготовка до видання творів Івана Франка в 50-ти томах і Павла Тичини у 12-ти томах.

На науковому вебінарі «Шевченкові повісті в європейському літературному контексті», присвяченому ювілею відомої дослідниці-шеченкознавця Лариси Кодацької брали участь вітчизняні фахівці-літературознаці, представники наукових інституцій і вищих закладів освіти з багатьох регіонів України. Їх увазі було запропоновано доповідь «Лариса Кодацька: за сторінками особової справи», з якою виступив кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України Дмитро Єсипенко. Доктор філологічних наук, професор Станіслав Росовецький аналізував «Дві оцінки Сергія Аксакова щодо Шевченкової повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», а доктор філологічних наук, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, професор Олександр Боронь – «Повість Тараса Шевченка «Варнак» і роман Віктора Гюґо «Клод Ґе» у типологічному зіставленні». На ювілейному онлайн-зібранні літературознавців України прозвучало слово науковців нашої академії: доктор філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов і методики їх навчання Денис Чик презентував результати власного дослідження специфічної літературознавчої проблеми з царини компаративістики: «Від архаїчного міфу до сімейного бунту: повість «Близнецы» Т. Шевченка та роман «Oliver Twist» Ч. Дікенса як жанрові модифікації педагогічного роману».


Наш науковець наголошує, що порівняно з іншими прозовими творами Т. Шевченка, повість «Близнецы» (написано – орієнтовно в 1854 або 1855 р., опубліковано – 1886 р.) досліджувалася нечасто. Можливо, це можна пояснити тим, що текст твору дійшов до читачів у незакінченому чернетковому варіанті й тому характеризується певною композиційною незавершеністю. Щодо визначення жанру твору, то в розвідках шевченкознавців є повна суголосність: повість «Близнецы» сучасні науковці переважно трактують як роман виховання з виразними просвітницькими тенденціями (Олексій Сидоренко, Наталія Грицюта, Вікторія Зарва та ін.). Нещодавно у монографії «Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтертекст Шевченкових повістей» з цією усталеною думкою спробував полемізувати Олександр Боронь, вказавши на відсутність підстав кваліфікувати дану повість і як повість виховання, і як роман виховання.

Повість «Близнецы» має ряд виразних ознак жанрового різновиду роману виховання – педагогічного роману. Щоби це підтвердити,  у доповіді зіставляється прозовий твір Т. Шевченка з романом «Олівер Твіст, або Подорож парафіяльного хлопчика» («Oliver Twist, or The Parish Boy’s Progress», 1837-1839) його британського сучасника Чарльза Дікенса. «Oliver Twist», будучи першим досвідом молодого Дікенса в жанрі Bildungsroman’у та його другим великим твором, є також жанровою модифікацією педагогічного роману.

Обравши типологічне зіставлення прозових творів англійського та українського письменників, не можна виключати знайомства Т. Шевченка з романом Ч. Дікенса (в Російській імперії читачі вперше мали змогу познайомитися з перекладами «Oliver Twist, or The Parish Boy’s Progress» на російську мову в 1841 р. (на той час Т. Шевченко навчається в Імператорській Академії мистецтв і активно цікавиться всіма мистецькими новинками). Спершу було опубліковано уривок з роману Ч. Дікенса під назвою «О том, какое влияние имеют чайные ложки на любовь и нравственность» в «Литературной газете» (№ 123). Пізніше з’являється переклад усього роману в часописі «Отечественные записки» (т. XVIII-XIX), який наприкінці року так само в Санкт-Петербурзі було публіковано окремою книгою.

Педагогічний роман є жанровим різновидом роману виховання, в якому на передньому плані перебуває розгортання певного авторського педагогічного експерименту: головного героя (героїв) поміщено в конкретні умови, які мають безпосередній вплив на їхнє становлення та розвиток, соціалізацію та індивідуалізацію. Сучасний літературознавець Франко Моретті у своєму визначенні європейського роману виховання назвав цей жанр культурним механізмом, який репрезентує боротьбу в модерному суспільстві між двома згаданими цінностями – самовизначенням та соціалізацією та намагається досягнути певного консенсусу в цьому питанні. У педагогічному романі освітня складова у вирішенні цієї дилеми є визначальною. Текст твору є описом експерименту, який повинен засвідчити для читача безсумнівну валідність отриманих результатів: головний герой не є винятковим за своїми здібностями та нахилами й будь-хто, опинившись в ідентичних умовах, проходить у підсумку той самий шлях зростання або падіння як особистості. Тож жанротвірна ідея виховання Bildungsroman’у тут трансформована в тему зовнішнього впливу на становлення людини, його визначальну роль під час формування характеру та світоглядних установок, і відповідне реагування головного героя на засоби педагогічного впливу.

В повісті «Близнецы» Т. Шевченка та романі «Oliver Twist» Ч. Дікенса спостерігаємо розгортання авторських педагогічних експериментів, де головних героїв поміщено в конкретні умови та оточення. Визначальним для героїв є не так виховання родини, як вплив середовища, яке й формує їх як особистостей. Ч. Дікенс, на відміну від Т. Шевченка, пропагує ідею «благородної» спадковості, яка важить для подальшого становлення особистості й здатна до опору негативному впливу на морально-етичні засади характеру. Попри зовнішні збіжності з біблійними мотивами та темами, фабула текстів базується на архаїчних складниках – міфові про дивовижний порятунок немовляти та дуальній організації міфу про братів (близнюків), один з яких втілює квінтесенцію Добра, інший – Зла. Антагоністи в обох творах є інфантильними індивідуумами, які здійснюють бунти супроти люблячих матерів. Письменники конструюють образи мудрих наставників, без яких ідеальні персонажі не пройшли б успішно здійснені над ними педагогічні досліди як різновиди ритуалу ініціації.

У підсумковому обміні думками учасники наукового вебінару «Шевченкові повісті в європейському літературному контексті», присвяченому 100-річчю від дня народження відомого літературознавця-шевченкознавця Лариси Кодацької, наголосили на важливості всебічного вивчення, збереження та використання наукової спадщини попередніх поколінь дослідників української національної літератури і необхідності ефективного застосування сучасних технологій для здійснення наукових досліджень і науково-педагогічної роботи та імплементації їх результатів у соціальну практику.

 
Галерея
foto 9
foto 9foto 9
На даний момент 400 гостей на сайті