Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

У наукових пошуках завжди знайдеться місце творчому підходу, насамперед, у виборі теми наукового дослідження та у формуванні конкретного напрямку пошуково-аналітичної роботи.. Це яскраво підтвердила доцент кафедри теорії та методики дошкільної і початкової освіти нашої академії Ірина Онищук, обираючи тему дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук – і її науковий інтерес спрямувався на «Теоретико-методичні засади розвитку культури самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у художній діяльності». Науковим консультантом у вирішенні такої серйозної та специфічної аналітико-методичної проблеми виступила доктор психологічних наук, завідувач кафедри дошкільної освіти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, професор Олена Кононко. Досить поважним виявився склад офіційних опонентів: доктор педагогічних наук, член-кореспондент НАПН України, заступник директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зюзюна, професор Галина Сотська, доктор педагогічних наук, завідувач кафедри дошкільної педагогіки, психології та фахових методик Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, професор Лариса Зданевич і доктор педагогічних наук, завідувач кафедри образотворчого мистецтва Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, професорОлена Шевнюк. Успішний захист дисертаційної роботи відбувся на засіданні спеціалізованої вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Наша дослідниця виходить з того, що особистість, яка прагне самореалізуватися, використовує усі можливості для самовираження, задоволення однієї з основних життєвих потреб – утвердити й розвинути внутрішній потенціал, діяти по совісті, виявити своє ставлення до світу в самопрезентації, індивідуалізації та особистісній самобутності, що особливо ефективно здійснюється в культуротворчих формах та характеризується гуманною спрямованістю. Підкреслюється, що культуру самовираження майбутнього фахівця як важливого феномена його особистісного у вітчизняній науці досліджено недостатньо. Аналіз науково-методичної літератури демонструє зростання інтересу фахівців до різних форм і видів творчої активності особистості, її самовираження та самореалізації. Упродовж останніх десятиріч у галузі психології та педагогіки дослідники розглядають проблему самореалізації та самовираження в контексті самоутвердження вільної особистості, надання їй можливостей для реалізації, передусім у творчій діяльності.

Недостатній теоретичний і методичний аналіз феномену культури самовираження загалом, а також культури самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами художньої діяльності зокрема, обумовив доцільність наукового пошуку в означеному напрямі. Актуальність проблеми посилюється наявними суперечностями між потребою суспільства у фахівцях нової формації і традиційною формою  організації освітнього процесу у закладах вищої освіти педагогічного профілю, між запитом на майбутнього вихователя як носія високої культури та зниженням рівня загальної культури сучасної студентської молоді, між актуалізацією системного підходу, впровадженням новітніх педагогічних технологій у підготовку майбутніх вихователів ЗДО та домінуванням у закладах вищої освіти традиційного, предметного підходу; між потребою закладів вищої освіти в рекомендаціях щодо діагностики й розвитку культури самовираження як особистісного феномену та дефіцитом науково-методичної літератури означеного напряму, між потребою педагогічної практики в сучасних технологіях окультурення дидактико-розвивального простору здобувачів вищої освіти та фактичною відсутністю методичного забезпечення процесу підготовки майбутніх вихователів ЗДО у контексті досліджуваного феномену. Саме цим зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження. Грунтовною і широкою була апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження, його концептуальні положення й загальні висновки обговорювалися на конференціях і семінарах: міжнародних – «Актуальні проблеми педагогічної освіти: європейський і національний вимір» (2016 р., м. Луцьк), «Актуальні проблеми сучасної дошкільної та вищої освіти» (2016 р., м. Варшава), «Психологічна культура вчителя в контексті викликів сучасності» (2017 р., м. Тернопіль), «Актуальні проблеми педагогічної освіти: європейський і національний вимір» (2017 р., м. Луцьк), «Сучасна система освіти і виховання: досвід минулого – погляд у майбутнє» ( 2017 р., м. Київ), «Проблеми якості дошкільної освіти і професійної підготовки майбутніх педагогів у вищій школі» (2017 р., м. Одеса) «Розвиток професійної майстерності педагога» (2018 р., м. Тернопіль), «Актуальні проблеми педагогічної освіти: європейський і національний вимір» (2018 р., м. Луцьк), «Розвиток професійної майстерності педагога в умовах нової соціокультурної реальності» (2019 р., м. Тернопіль), «Актуальні проблеми дошкільної та спеціальної освіти» (2019 р., м. Рівне), «Сучасні стратегії педагогічної освіти в контексті розбудови суспільства сталого розвитку та євроінтеграції» (2019 р., м. Київ); всеукраїнській – «Зростаюча особистість у смислоціннісних обрисах» (2019 р., м. Київ); науково-звітних – у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка (2015–2019 рр., м. Кременець).

.Необхідно зауважити, що матеріали кандидатської дисертації на тему «Розвиток творчого самовираження дошкільників у музичній діяльності» захищеній у 2012 року, в докторській роботі не використано. Основний зміст і результати дисертації оприлюднено в 42 публікаціях, з яких: 1 – одноосібна монографія, 2 – колективних монографії, 1 – навчально-методичний посібник, 21 – в українських наукових фахових виданнях, 4 – в іноземних наукових періодичних виданнях, 10 – в інших наукових виданнях, а також 3 – у співавторстві (Програми розвитку дітей дошкільного віку «Я у Світі»).

Дисертаційна робота – ґрунтовна за своїм науково-аналітичним змістом і вагома за практично корисними параметрами: складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (726 найменувань, з яких 39 – іноземні) та додатків. Загальний обсяг  становить 595 сторінок. До основного тексту додано 22 таблиці та 26 рисунків.

Основні результати дослідження, його положення й висновки можуть бути використані здобувачами вищої освіти, науково-педагогічними працівниками закладів вищої освіти, які реалізують професійну підготовку фахівців для системи дошкільного виховання, науковцями, аспірантами, педагогами-практиками.