Пошук
Головне меню

НА ВШАНУВАННЯ ТВОРЦІВ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ

Певною мірою можна говорити навіть про рівнозначність особистого внеску в розвиток і збагачення нашої  історичної науки: Михайла Грушевського – в глобальну скарбницю історії України та Гаврила Чернихівського – в її краєзнавчий сектор, зокрема, в кременецьке історичне краєзнавство. Саме такий підхід ліг в основу тематики круглого столу «Історична пам’ять і сьогодення», що був приурочений 155-річчю від дня народження відомого історика-класика, громадсько-політичного діяча, Голови Центральної Ради Михайла Грушевського та 85-річчю від дня народження історика, краєзнавця, літописця волинського краю, почесного громадянина міста Кременця Гаврила Чернихівського.

Оригінальний за формою проведення та багатий за розмаїттям змістового навантаження круглий стіл підготували науково-педагогічні працівники кафедри історії та методики її навчання (завідувач – доктор історичних наук, професор Ірина Скакальська), кафедри української мови і літератури та методики їх навчання (завідувач – кандидат філологічних наук, доцент Роман Дубровський) і кафедри мистецьких дисциплін і методик їх навчання (завідувач – доктор педагогічних наук, професор Олександр Дем’янчук).

Учасників круглого столу вітав ректор академії, професор Афанасій Ломакович. В засіданні брали участь доктор педагогічних наук, проректор з наукової роботи, професор Микола Курач, дочка Гаврила Чернихівського, кандидат мистецтвознавства, доцент Оксана Легкун, заслужений артист України, доцент кафедри мистецьких дисциплін і методики їх вивчення Микола Швидків, завідувачі та науковці профільних кафедр, студенти спеціальності «Історія».


Діяльність згаданих визначних постатей нашої національної та регіональної історії, представника загальнонаціональної історичної науки Михайла Грушевського та її локального сектора Гаврила Чернихівського стала предметом розмови за круглим столом, змістом виступів його учасників. Промовці зазначали, що в кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків, як і не можуть зламати їх кайдани можновладців чи оббрехати діячі псевдонауки. До таких велетнів української національної культури, політичної думки і дії останніх двох століть безперечно належать Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло Грушевський.

Саме з їхніми іменами, їхньою творчою спадщиною насамперед пов’язані ідеї відродження української культури, науки, громадської думки, відродження історичної свідомості й національної гідності народу. Всі вони належали до революційного крила української інтелігенції, яка ніколи не обмежувала поле своєї діяльності суто національними проблемами, а поряд з усвідомленням необхідності боротьби за національне визволення прагнула домогтися й визволення соціального. Їхній приклад, їхня самопожертва і непримиренна позиція революційних демократів будили свідомість народу, кликали його до боротьби за державність.

На такому ґрунті великої історичної свідомості і виріс геній Михайла Грушевського – невтомного дослідника історії та культури українського народу, поборника його соборності, злуки розшматованих імперіалістичними силами всіх українських земель. Але якщо постаті Тараса Шевченка й Івана Франка, хоч і в заідеологізованій ретуші, в цілому не підлягали забороні, то Михайла Грушевського, якщо і згадували, то неодмінно з негативними ярликами. Його наукова, культурницька, педагогічна, громадська та політична діяльність неодмінно подавались у викривленому віддзеркаленні.

Учасники круглого столу, студенти третього курсу спеціальності «Історія» нашої академії, згідно зі своїми пізнавально-творчими можливостями достатньо успішно відновлювали історичну справедливість в оцінці життєтворчості Михайла Грушевського та у визначенні його фундаментального внеску в розвиток національної історичної науки. Віталій Вавренчук озвучив власну наукову розвідку «Історія та особа: Михайло Грушевський», а його однокурсник Дмитро Васильків розкрив тему «Михайло Грушевський і Союз Визволення України». Оригінальне за змістом дослідження «Михайло Грушевський у вимірі політики пам’яті» запропонувала Світлана Чорна.


Визначною постаттю історичного краєзнавства став кременчанин, автор багатьох наукових досліджень з історії Волині та Кременеччини Гаврило Чернихівський. Про серйозне значення його науково-краєзнавчої діяльності говорить той факт, шо Державний архів Тернопільської області, Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека  під патронатом Управління культури Тернопільської обласної державної  адміністрації опублікували довідник ”Гаврило Чернихівський. Життєписно-бібліографічна студія“, в якому знаходимо, що Гаврило Іванович – володар багатьох заслужених почесних титулів і звань: член Всеукраїнської спілки краєзнавців, Почесний член Українського товариства ”Просвіта“ ім.Тараса Шевченка, член Правління Тернопільської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії  та культури, лауреат Всеукраїнської премії в галузі охорони пам’яток історії та культури ім.В.Антоновича, до яких згодом додались звання Заслужено діяча культури України, лауреата обласної літературно-мистецької премії ім. братів Богдана і Левка Лепких, члена Національної спілки журналістів України  і члена Національної спілки письменників України. Як дослідник-краєзнавець нагромадив і синтезував багатий за змістом, різноплановий за напрямами і значний за обсягом матеріал, який може і покликаний стати базою для наступних наукових досліджень і який у Тернопільському державному архіві оформлено особовим фондом Гаврила Чернихівського,  в якому нараховується близько чотирьохсот справ, окрім цього, є фонд Г.Чернихівського у Кременецькому краєзнавчому музеї та його особистий архів.

Творчість Гаврила Чернихівського має дві яскравих і чітко окреслених грані – історико-краєзнавчі дослідження і літературно-публіцистична творчість. Образно кажучи, краєзнавчі та літературні дослідження – це два крила, які забезпечують політ творчої думки Гаврила Івановича і навіть уможливлюють його двоєдину творчу діяльність: історико-краєзнавчі дослідження стали змістом його практично-творчої діяльності, а літературне слово – формою і сенсом конкретного матеріалу, який вимагав відповідного оформлення мовно-літературними засобами. Так “Дія”, “Слово” або “Історія і Література” поєднують у творчому характері Гаврила Чернихівського дві його іпостасі: Чернихіського-історика і Чернихівського-літератора. В загальному, історико-краєзнавчі знахідки спонукали історика-краєзнавця взятись за письменницьке перо, яке, в свою чергу, стимулювало потребу в нових пошуках і вело до нових знахідок.

Митець або науковець, тобто творча людина взагалі, у процесі пошуків і знахідок, і навіть заблуджень і втрат, що супроводжують кожну діяльність творчого таланту, яким би великим він не був, за необхідністю виробляє свій, притаманний виключно йому метод пошуку, методологію своєї особистісної творчої діяльності. Має свою, неповторну творчу методологію і Гаврило Черняхівський: як свідчить  аналіз його історико-краєзнавчих і літературознавчих публікацій, він широко застосовує своєрідний метод еволюційного ступеневого дослідження (визначення наше – автор), який полягає в тому, що дослідник до обраної тематики чи об’єкта дослідження звертається тричі (як і належить за канонами діалектно-еволюційної методології), а саме: спочатку на інформаційному рівні, де здійснюється повідомлення про об’єкт в загальних його рисах, потім – на рівні аналітичному, де розглядаються окремі аспекти об’єкта дослідження; і, нарешті, на узагальненому, світоглядно-синтетичному (світоглядно-цілісному) рівні, на якому досліджуваний об’єкт виступає як цілісне явище у контексті зовнішніх обставин та з врахуванням внутрішніх інтенцій. Це чітко видно на  прикладі дослідження життєтворчості окремих волинських життєвих персоналій: перший етап – інформаційне повідомлення (звичайно, певного розширеного типу) у монографічному дослідженні ”Кременеччина: історичне та літературознавче краєзнавство“; другий – аналіз життєтворчості відомої людини у ”Портретах пером“; і третій, завершальний – цілісне світоглядно-синтетичне дослідження у формі монографії.

Такий творчий портрет науковця-краєзнавця, письменника і журналіста, культурно-громадського діяча Гаврила Чернихівського окреслили у своїх виступах кандидат філологічних наук, завідувач кафедри української мови і літератури та методики їх навчання, доцент Роман Дубровський («Листування Гаврила Чернихівського і Галини Гордасевич»), кандидат філологічних наук, доцент Олег Василишин («Гаврило Чернихівський як дослідник рідного краю») і дочка Гаврила Чернихівського, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик їх навчання Оксана Легкун у своєму «Спогаді про батька». Мав круглий стіл «Історична пам’ять і сьогодення» яскравий мистецький акцент – тематичну музичну композицію, підготовлену і виконану за участю заслуженого артиста України, доцента кафедри мистецьких дисциплін і методик їх вивчення Миколи Швидківа.

 
Галерея
foto 23
foto 23foto 23
На даний момент 291 гостей на сайті