Пошук
Головне меню

ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ В ПЕРСОНАЛІЯХ

Не зовсім звичне дійство пройшло у читальному залі бібліотеки Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Воно об'єднало в собі щиру любов до книги, глибоку історію, світлу пам'ять, душевні спогади і мистецькі хвилини. Тут зібралися працівники нашої книгозбірні, науково-педагогічні працівники і всі, кому небайдужа давня історія бібліотеки та непроста доля представників її персоналу. Про все це йшлося у цікавому виступі бібліотекаря Ольги Ставінської.

Історія нашої бібліотеки тісно пов’язана з історією освіти на Правобережній Україні. Кременець завжди був центром культури, освіти, книгодрукування. 1 жовтня 1805р. в історичних корпусах колишнього Єзуїтського колегіуму було відкрито Волинську гімназію, спадкоємицею якої нині є КОГПА ім. Тараса Шевченка.

Створення бібліотеки почалося задовго до відкриття самого навчального закладу. Ще в 1803 р. Тадеуш Чацький – генеральний інспектор Волинської, Подільської, Київської губерній – якпоставив за мету придбати унікальну колекцію (книг, живопису, нумізматики), щоб у майбутньому розмістити її в навчальному закладі, який задумав відкрити у Кременці. «REGIA» або «Королівська бібліотека» – відоме у XVIII столітті зібрання останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського (1732–1798).Воно на той час зберігалося у Варшаві під наглядом відомого польського історика, нумізмата та бібліофіла Яна Альбертранді (1731–1808), котрий зробив детальний каталог Королівської бібліотеки в 11 томах.

Цю ідею підтримував і Гуго Колонтай – ректор Краківського університету: в листі до Чацького від 8 вересня 1805 р. він написав, що бібліотека необхідна гімназії, оскільки «повинна кожного учня інформувати і допомагати у кращому викладанні  предмета».  Засновник гімназії своєї мети досягнув, закупивши у травні 1805 р. за 15 000 черв. злотих бібліотеку, що складалася з 15 680 фоліантів, та бібліотечні шафи. Зібрання було перевезено до Кременця, де за ним збереглася назва «Королівська бібліотека».

З часом просвітитель зумів створити в новоствореному навчальному закладів одну з найбагатших книжкових колекцій Європи, яка здатна була конкурувати з кращими університетськими книгозбірнями. Сюди передавали свої книжкові колекції відомі люди, тогочасні друкарні. Було організовано пожертвування грошей, залучено студентів до поповнення бібліотеки.

Важливу роль в організації роботи Кременецької бібліотеки, її укомплектуванні відіграв Павло Ярковський. Питання розміщення бібліотеки гімназії було особливою турботою Т.Чацького. Врешті її дуже вдало розмістили у правому крилі навчального корпусу – в Колонному залі і прилеглих до нього широких коридорах. Для перебудови приміщення було запрошено інженера Я.Кубіцького. Після реконструкції бібліотека займала два зали: колонний, в якому відбувалися урочисті події, концерти і бібліотечний. Декоративна ліпка, оздоблені мозаїкою колони, бюсти Коперника, Данте та ін. вказують на те, що бібліотека Волинського ліцею була найпишнішою залою міста. Книгозбірня була доступною не лише для викладачів та учнів навчального закладу, а й для жителів міста, які відвідували її, любили тут проводити вечори. У бібліотеці працювали три особи: головний бібліотекар і два помічники. Тут також був свій швейцар, сторож, а з 1818 р. і майстер з переплетення книг. Першими бібліотекарями були Г.Красінський, Ю.Дениско.

Крізь марево років яскраво висвічує постать Павла Ярковського – творця основ наукової бібліографії та бібліотекознавства. Він займався книгознавством теоретично і практично: підготував трактати, статті: «Про бібліографію і необхідних для бібліотекаря знання оної», «Елементарний курс бібліографії Волинського ліцею», «Відомості про бібліотеку Кременецького ліцею і про порядок оної», «Правила бібліотеки Волинської гімназії», «План бібліотеки Волинского ліцея», а також розробив свою систему каталогізації книг по каталогах: системний, діловий, алфавітний і предметний; склав систему класифікації книг у бібліотеці.

Народився Павло Осипович Ярковський 1781 р. недалеко від Кракова. Ще юнаком переїхав до Кременця, де закінчив Кременецьке повітове училище. Маючи особливий нахил до вивчення мов, у 1801- 1805 рр. викладав французьку та грецьку мови. На талановитого юнака звернули увагу засновники Волинської гімназії. Гуго Коллонтай навіть заповів Павлові свою книгозбірню. Крім того, у листі радив Чацькому взяти юнака викладачем французької мови в гімназії: «Це юнак з великими можливостями, і якщо подати йому руку допомоги, то згодом він стане дуже корисною людиною». Ці слова виявилися пророчими: бібліотека Волинського ліцею ніколи б не стала одним із найкраще впорядкованих та систематизованих осередків, якби не Павло Ярковський. Спочатку він завідував бібліотекою на громадських засадах, а з 1 вересня 1809 року зайняв платну посаду бібліотекаря, був третьою особою після директора у цьому навчальному закладі. Таку ж поважну посаду займав і після реорганізації (1819 р.) Волинської гімназії в ліцей, що прирівнювався до одних з найвищих закладів у тодішній Росії. Робота у бібліотеці для Павла Ярковського стала основою всього його життя. Повний бібліографічний опис книг, взірцеві каталоги, зроблені разом з помічниками Микульським та Урбанським, свідчили про добре організовану ним діяльність.

Бібліотека ліцею мала тісні зв’язки з іншими університетами. Сюди надходили цінні видання, які у наш час стали бібліографічною рідкістю. Зокрема, в нашій книгозбірні досі зберігаються 25 видань “Вестника Європи” (1887-1895 рр.), 16 журналів “Отечественныя записки” (1869-1884 рр.). Це золотий фонд нашої бібліотеки. На даний час проводиться оцифровування цих матеріалів.

Після закриття ліцею в 1834 р. багаті фонди бібліотеки (34 378 примірників) були перевезені у щойно створений у Києві Університет ім. Святого Володимира. Директора бібліотеки також запросили до Києва, де він став першим бібліотекарем новоствореного закладу вищої освіти, Ярковський очолював цю бібліотеку до кінця свого життя. Помер бібліотекознавець 24 травня 1845 р. Похований у старій частині Байкового кладовища.

Смерть Павла Ярковського дуже вразила Юліуша Словацького, який в листах до матері завжди цікавився долею „пана Павла, який господарював серед книг і квітів у бібліотечній залі». У 1831 році Юліуш Словацький писав із Дрездена до матері у Кременець: „Запах тутешньої бібліотеки пригадав мені Кременецьку, і я весь час думав про Павла Ярковського”. В останні роки життя Ярковського, вже коли той проживав у Києві і працював в університеті, поет не переставав цікавитись його долею. Тоді у листі до матері з тривогою писав: „Твій останній лист повен сумних новин. Вістка про хворобу Павла викликала у мене масу почуттів. Хто ж більше, ніж він, пізнав тихого спокою на Землі? Згадується його помешкання у величезному, наповненому відлунням приміщенні. Цей мовчазний натовп духів, який був у книгах, і мільйони шепочучих голосів оточували його… Ця райдуга гвоздик, якою він насичував свої спокійні очі… ” Ю. Словацький відкрив для себе у замкнутому і тихому чоловікові, котрий займався бібліотекою і вирощував гвоздики, багатющий світ, який тільки може носити в собі особлива людина.

Після закриття номінальним наступником Волинського ліцею стала Волинська духовна семінарія, що функціонувала з 1836 до 1902 рр. Серед її викладачів – визначний дослідник історії Волині Микола Теодорович. Наступним було Волинське Віталіївське єпархіальне жіноче училище, яке з 1902 до 1920 року, після закриття семінарії, діяло у цих приміщеннях. Бібліотека училища складала більше тисячі назв книг фундаментального значення, більше 400 назв учнівських підручників і посібників, окрім цього – літературу економічно-комерційного змісту, різноманітну періодику.

Із 27 травня 1920 по вересень 1939 року в цих навчальних корпусах розпочав роботу новий освітянський продовжувач – Кременецький ліцей.  Фонд бібліотеки ліцею у 1935 р. складав 10500 примірників. Користування бібліотекою було безкоштовним для ліцеїстів та жителів міста й околиць. Був помітний постійний ріст відвідувань та читачів бібліотеки. Якщо в 1927/28 рр. читальний зал відвідувало 4 читачі в день, то вже в 1935/36 рр., відвідало 1700 читачів. В цей період були виготовлені книжкові шафи, які і досі є окрасою бібліотеки.

Після закриття ліцею, 12 квітня 1940 року, в Кременці був відкритий учительський інститут, а фонд бібліотеки ліцею став ядром його бібліотеки. Великої шкоди бібліотека зазнала за час фашистської окупації. Частина фонду була знищена (спалена), частина - розібрана кременчанами і збережена. Восени 1944р. учительський інститут відновив свою роботу. Більше 18 тис. книг принесли кременчани до бібліотеки: тут були не тільки книги ліцею, але і книги інших бібліотек, приватні видання. У 1950 році учительський інститут реорганізовано в Кременецький педагогічний інститут. Свідченням потужних можливостей навчально-матеріальної бази інституту була його бібліотека – порядку 250 тисяч книг, а штат бібліотечних працівників нараховував 10 чоловік. Тут з 1963 по 1969 рр. працював на посаді бібліографа відомий кременецький краєзнавець Гаврило Чернихівський.

У 1969 році інститут переведено до Тернополя разом із усім фондом, де на сьогодні він функціонує в статусі національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.

Цього ж року в стінах історико-архітектурного комплексу „Кременецький ліцей” відкрито Кременецьке педагогічне училище. Бібліотечний фонд новго закладу формувався заново, з першого номеру. Перший запис в інвентарну книгу було зроблено Галиною Гаськевич, яка до цього більше 10 років пропрацювала в бібліотеці педінституту і лишилася продовжувати бібліотечну справу в педагогічному училищі. У 1971 в бібліотеку прийшла Надія Василюк. У зв’язку зі збільшенням книжкового фонду до 8000 примірників збільшився штат працівників до 10 чоловік. В 1977 році їм на зміну прийшли дві Ольги: Ольга Ляшевич та Ольга Остапчук, яка пропрацювала в нашій книгозбірні 26 років і донині славно трудиться в Академії: вона вахтер в історичному корпусі №2.

У 1983 році ряди бібліотечних працівників поповнила Раїса Пасіюла - багаторічна завідувачка храму книг, людина світлої душі і тяжкої долі. Слід відмітити, що Раїса Миколаївна особливу увагу приділяла підбору бібліотечних кадрів. Завдяки їй до колективу влилися Ольга Кайда (з 1987 р.), Ольга Ставінська (з 1994 р.), Надія Патра (з 2003 р.). Хочеться звернути особливу увагу на таких різних за вдачею, темпераментом колег: енергійну, життєрадісну пані Раїсу та виважену, серйозну пані Ольгу, котрі працювали пліч-о-пліч 35 років. Їх об’єднувала спільна, самовіддана любов до своєї професії, що була для них однією з основ життя. А ще, на превеликий жаль, їх об’єднав рік смерті – 2022 - та число одинадцять: 11 лютого відійшла у вічність Раїса Пасіюла, а 11 червня - Ольга Кайда. На цій мінорній ноті згадуємо також доньку Раїси Миколаївни - Тетяну Міщену, яка була нашою колегою недовгих 3 роки, та світлий спомин про неї лишився в наших серцях назавжди. Вічна і світла їм пам’ять. Незадовго у зв’язку з сімейними обставинами розрахувалася завідуючка читального залу Ірина Трачук, яка присвятила бібліотеці 18 років професійного життя. Так цей страшний 2022 рік нещадно прорідив наші ряди.

На сьогоднішній день в бібліотеці працює 5 висококваліфікованих спеціалістів:

Юлія Стрельчук - завбібліотеки (2005 р.); Інна Баран (2013) - відділ науково-інформаційного забезпечення та автоматизації; Надія Патра (2003) - відділ комплектування і обробки літератури;

Тетяна Соколовська (2003) - відділ обслуговування (абонементи),

Ольга Ставінська (1994) - довідково-бібліографічний відділ.

За період із 1969 по 2023 роки тут трудилися Тетяна Пальчик, Тетяна Бєлкіна (1978-1980), Ірина Олійник (1982-1987), Ліда Андрощук (1986-1989), Надія Кубишкіна, Тетяна Туранова (1993-1997), Лариса Кір’янчук (1996), Людмила Коханчук (1997-1999), Наталія Маргіна (2003-2005), Андрій Цеголко (2007-2018), Ірина Кісіль (2018-2020).

Назва бібліотеки відповідно змінювалась відносно трансформації навчального закладу: 1940 р. - Бібліотека Кременецького учительського інституту, 1950 р. - Бібліотека Кременецького педагогічного інституту,1969 р. - Бібліотека Кременецького педагогічного училища, 1991 р. - Бібліотека Кременецького педагогічного коледжу ім.Тараса Шевченка, 2002 р. - Бібліотека Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім.Тараса Шевченка, 2014 р. - Бібліотека Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка.

Отак поступово, цілеспрямовано, впевнено і самовіддано наш колектив творить свою непросту історію, оберігає своє багатотисячне багатство книг, щедро ділиться ним з усіма охочими, згадуючи кожного, хто долучився до цієї нелегкої місії.

Своїми спогадами про перше знайомство з книгою, про нашу бібліотеку та її працівників поділилися головний редактор газети "Замок" Анатолій Багнюк, доцент кафедри української мови і літератури та методики їх навчання Олег Василишин, проректор зі стратегічного планування і наукової роботи, професор Микола Курач, доцент кафедри педагогіки і соціальної роботи Любов Кравець.

Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять працівників бібліотеки, які назавжди залишилися у світлих спогадах, а також віддали данину вдячності тим, хто працює тут донині.

Окремим доповненням до цього світло-мінорного заходу стало віршоване вітання з Італії від колишньої завідувачки бібліотеки (1997-1999 р.) Людмили Коханчук, яке зачитала Тетяна Соколовська, і пісенний дарунок від третьокурсника спеціальності "Музичне мистецтво" Макарія Гусака. Поетичне і пісенне слово ніжним бальзамом доторкнулися до засмучених і зболених душ і внесло краплинку світла і тепла у наше тривожне сьогодення.

 
Анонси
Галерея
16
1616
На даний момент 913 гостей на сайті