Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

Видавничий центр Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка опублікував Збірник матеріалів науково-методичного семінару «Теорія та практика застосування інтерактивних методів навчання у закладах середньої, фахової передвищої та вищої освіти», проведеного спільно кафедрою історії та методики її навчання (завідувачка – доктор історичних наук, професор Ірина Скакальська) і кафедрою української мови і літератури та методик їх навчання (завідувач – доктор філологічних наук, доцент Віталій Назарець). Видання рекомендоване до друку вченою радою факультету дошкільної і початкової освіти, історії та мистецтв і вченою радою гуманітарно-технологічного факультету нашої Академії. А його рецензентами виступили кандидат філологічних наук, доцент Олег Василишин і старший вчитель Кременецької  ЗОШ № 5–ДНЗ, консультант Центру професійного розвитку педагогічних працівників Кременецької міської Ради Василь Мороз. Технічне редагування здійснили Ірина Самойленко і Павло Старух. Науково-методичне видання рекомендовано теоретикам, методистам і практикам для застосування інтерактивних методів у навчанні, що сприятиме формуванню креативного підходу до освітнього процесу.

Збірник відкривається статтею «Інтерактивні методи навчання з використанням онлайн-ресурсів на уроках історії», підготовленої вчителем історії Волинського ліцею імені Нестора Літописця Олексадром Поваром.  Під інтерактивним методом педагог розуміє діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Суть його полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учнів у процесі співнавчання та взаємонавчання, де учні розуміють, що вони роблять і для чого. Запровадження інтерактивних методів навчання сприяє формуванню в учнів пізнавального інтересу до вивчення історії, дозволяє вчителю враховувати особливості розвитку творчих здібностей школярів, активізувати творчий потенціал учнів і підвищити якість засвоєння ними загальноосвітніх знань.

Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки, дошкільної та початкової освіти Любов Кравець у статті «Технології виховної роботи в освітньому процесі закладу освіти: виклики сучасності» стверджує, що реалізація змістовного технологічного підходу зробить освітній процес закладу загальної середньої освіти життєздатним і результативним, сприятиме кращому розумінню та ефективному реагуванню на проблеми розвитку дітей, для чого перспективним вектором має стати розробка та вдосконалення інноваційного технологічного наповнення змісту виховання учнівської молоді згідно з вимогами Нової української школи.

«Організація дистанційного навчання: виклики, завдання і перспективи» – тема науково-методичного дослідження, здійсненого доктором історичних наук, завідувачкою кафедри історії та методики її навчання, професором Іриною Скакальською. Авторка стверджує, що дистанційне навчання знаходить все більше застосування на всіх рівнях освіти й потребує переосмислення та застосування інноваційних підходів. Класична лекція чи семінарське заняття у форматі онлайн потребують звернення до нових методик навчання і формування компетентностей у здобувачів вищої освіти з використанням інтерактивних методів викладання і контролю знань на основі інноваційних підходів до управління якістю вищої освіти, яка забезпечуватиметься дистанційно. На думку науковця, дистанційне навчання − це виклик як для студента, так і для викладача у наших теперішніх реаліях. У статті наголошується, що можливі різні форми дистанційної освіти і саме це забезпечить студентоцентрований підхід у навчанні. Проте дистанційна освіта на першому етапі організації роботи потребує значних інвестицій. Також необхідно до освітніх програм підготовки педагогів запровадити спеціальні дисципліни, які розвиватимуть їх дистанційні комунікативні компетентності.

У статті кандидата історичних наук Галини Сеньківської «Ефективність інтерактивного навчання під час вивчення доби Просвітництва як основи сучасного європейського мислення» домінує теза, що сучасне європейське мислення, глобальне поширення європейської ідеології зумовлене впливом доби Просвітництва, досягнення якої сьогодні в розвинених країнах сприймаються як визначальний позитивний фактор, що забезпечив ставлення до людського життя як до найвищої цінності та наділеної невід’ємними природними правами, здатністю до пізнання, формування, застосування та поширення знань, до творення та використання духовних благ. З огляду на вищезазначене, вивчення Доби розуму є актуальним у шкільній програмі з історії, оскільки  сучасні блага цивілізації (освіченість, життя, здоров’я, безпека, мир, щастя) та інші виміри нашого буття були закладені у цьому історичному періоді.  Саме з допомогою інтерактивних форм навчання відбувається формування професійних компетенцій, підвищується якість засвоєння матеріалу з вивчення доби Просвітництва, поглиблюється мотивація учнів.

Під науковим керівництвом доктора історичних наук, професора Генріха Стронського магістрантка Людмила Мишаківська підготувала наукову розвідку «Світові інтеграційні процеси в курсі «Всесвітня історія» для учнів старшої школи». Магістрантка переконує, що людство дійшло до сучасного рівня розвитку завдяки інтеграційним процесам, які стали найбільш помітними після Другої світової війни. На основі аналізу навчальної програми із «Всесвітньої історії» авторка приходить до висновку, що теми, які стосуються світових інтеграційних процесів, мають глобальне значення та потребують детальних досліджень, бо такі процеси продовжують розвиватися та видозмінюватися, а також і тому, що особливе місце в них належить нашій державі Україні.

Для магістрантки Ольги Ониськів особливий інтерес склала тема «Методика організації дистанційних уроків історії із застосуванням електронних освітніх ресурсів». Прикладом для дослідження стала тема «Великобританія» в курсі історії для 11 класу загальноосвітньої школи. Науковими пошуками юної дослідниці керувала професор Ірина Скакальська. Авторка статті вважає, що  використання онлайн-інструментів допоможе учням отримати доступ до необхідної кількості даних і навчального контенту, бо для дистанційного навчання та застосуванням електронних освітніх ресурсів учителям історії потрібно розробляти ефективні методи організації уроків у дистанційній формі. Актуальність теми обумовлена необхідністю підвищення якості навчання в умовах дистанційного навчання, яке стало актуальним у зв'язку зі світовою пандемією COVID-19 та повномасштабним вторгненням російського агресора. Авторка наголошує: сьогодні, коли в Україні відбуваються пов’язані з війною процеси, зростає актуальність пошуку ефективного шляху розвитку України в сучасних умовах. Прикладом для нас постає Велика Британія, яка стала нам одним із  союзників на шляху до перемоги. Використання інтерактивних онлайн-ресурсів, соціальних мереж, відеоконференцій, робота в групах та перегляд фільмів допоможуть забезпечити якісне навчання та розвиток компетентностей в учнів.

Старший викладач кафедри історії Ірина Самойленко і магістрантка Оксана Рись аналізують процес «Використання інтерактивних методів навчання на уроках історії в закладах загальної середньої освіти». Вони наголошують, що використання інтерактивних методів на уроках історії покликані створити такі умови, за яких був би ефективним обмін знаннями, ідеями, способами діяльності між усіма учасниками навчально-виховного процесу, а це в кінцевому результаті дозволить досягнути навчального успіху.  Використання інтерактивних методів дозволяє школярам краще засвоювати матеріал, знаходити ефективні рішення для будь-яких проблем, дає можливість особистості досягнути бажаного результату, творчо підходити до підготовки уроків, самореалізуватися.

«Формування аксіологічної компетентності під час вивчення в школі місцевої історії інтерактивними методами» – тема, над якою під керівництвом кандидата історичних наук, доцента Володимира Собчука працювала магістрантка Катерина Шмигун. Дослідниця наголошує, що технологія інтерактивного навчання, як спосіб організації навчального процесу, передбачає  та забезпечує спілкування та співпрацю учнів з метою досягнення дидактичних цілей. Елементи інтерактивної технології навчання особливо доцільні на уроках з вивчення місцевого матеріалу, бо допомагають формувати одну зі складових предметної історичної компетентності – аксіологічну.  Для цього вчитель може задіяти цілий спектр прийомів, які допоможуть сформувати та розвинути аксіологічні вміння. Вибудовування власної думки, аргументоване відстоювання її, уміння вирішувати в колективі певні навчальні проблеми шляхом розмірковування та формулювання оцінних суджень з місцевої історії – результати використання інтерактивних прийомів на уроках.

Магістрантка Надія Ярмолюк під науковим керівництвом кандидата філологічних наук, доцента Інни Волянюк висвітлює «Особливості застосування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в закладах загальної середньої освіти». Авторка переконана, що сучасний урок української мови необхідно організовувати з поєднанням традиційних та інноваційних підходів до вивчення лексики. Інтерактивні методи навчання, на відміну від традиційних, базуються на активній взаємодії учасників навчального процесу, під час якого учні та вчитель перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Інтерактивні технології навчання сприяють ефективному розвитку в  кожної особи творчих здібностей, логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об’єднуватися з іншими  членами колективу класу задля розв’язання спільної проблеми, формуванню навичок спілкуватися та співпрацювати з членами групи.

Тематику продовжує магістрантка Юлія Копиловська у статті «Інтерактивні методи вивчення синтаксису» (науковий керівник – доцент Інна Волянюк). Дослідниця розпочинає зі ствердження, що в сучасних українських школах навчання здійснюється за діяльнісним підходом, у якому учень є співтворцем навчально-виховного процесу, тому педагог на уроці повинен спонукати учнів до активних дій, творчої діяльності, а це вимагає більшої уваги до  інтерактивного навчання. Отож, організовуючи навчальний процес, учитель повинен постійно взаємодіяти з учнями, максимально залучати їх до активної пізнавальної роботи.

У цій же тематичній площині працює колега попередніх авторів Юлія Марчук: вона характеризує «Інтерактивні методи вивчення лексикології на уроках української мови» (науковий керівник – доцент Інна Волянюк). У статті наголошується, що використання інтерактивних методів при вивченні лексикології необхідне на різних етапах уроку, але найефективніший результат прийде на етапі закріплення та узагальнення знань, оскільки саме тоді поглиблюються знання учнів про значення слова, його функціональну роль, формується вміння нормативної сполучуваності слів відповідно до ситуацій, можливість показати творчий потенціал. свій розв’язок, аргументуючи певними правилами, а інші учні перевіряють правильність виконання. Використання інтерактивних методів навчання розвиває і певні риси характеру школярів, такі як сміливість, упевненість у собі, товариськість. Вони вчаться доводити, аргументувати свою думку, проводити дискусії, працювати в команді, долати сором’язливість; також у них  розвивається не шаблонне, а креативне мислення.

Четвертокурсник спеціальності «Історія» Олександр Улянюк висвітлює тему «Методика організації самостійної роботи учнів при виченні тематики Голокосту на уроках історії» (науковий керівник – професор Ірина Скакальська). Студент стверджує: теорія і практика навчання свідчать, що вибір методу освітньої роботи залежить від загальної мети, змісту уроку та від його дидактичної мети. Якщо, наприклад, основна дидактична мета уроку – дослідити геноцид єврейського народу в Україні в середині ХХ ст., то для досягнення цієї мети не можна скористатися тільки розповіддю чи бесідою, а слід використати і самостійну роботу учнів: опрацювати текст підручника, робота з документом, робота з контурною картою, читання художніх текстів. Така методика організації роботи на уроці  допоможе учням розвивати своє критичне мислення та аналітичні навички, а також зберігати пам'ять про жертви Голокосту та значення цієї події в історії людства.

Майбутній історик, четвертокурсниця Валентина Лясковська обрала предметом дослідження «Проблеми виховання молоді у творчій спадщині Івана Огієнка» (науковий керівник – професор Ірина Скакальська). Іван Огієнко був одним із тих, хто сприяв формуванню національної системи освіти. Праці вченого пронизані гуманістичними поглядами, доступні для вивчення та розуміння як дорослим читачем, так і учнем, характеризуються аргументованістю та мають яскраво виражений  патріотичний характер. Він зазначає, що здійснення навчального процесу має відбуватися у формі поступового переходу від простого до складного. Серед методів навчання виокремлював різноманітні вправи, пояснення, дискусію, розповідь, бесіду. Важливе значення надавав національно-патріотичному вихованні українців. Особливе місце відводив Церкві, яка, на його думку, повинна вчити любові до Батьківщини, бережного ставлення до всього українського, а релігійне виховання покликане сприяти моральному розвитку особистості.

Конкретну проблематику історико-краєзнавчого характеру у статті «Уроки історії у шкільному краєзнавчому музеї селища міського типу Залізці з використанням інтерактивних методів» розробляє магістрантка Тетяна Олійник (науковий керівник – викладач кафедри історії та методики її навчання, директор Залозецького краєзнавчого музею Василь Ільчишин). У навчальному процесі сучасної школи постала необхідність створення в процесі навчання історії умов формування в учнів власного погляду на події, явища та процеси, які відбувалися на певному історичному етапі розвитку людства через вивчення та самостійний аналіз конкретних історичних фактів і альтенативних думок. В цьому плані для успішного досягнення мети шкільного курсу з історії важливого значення набуває використання  інтерактивних методів навчання з використанням матеріалів шкільного краєзнавчого музею. Це дає можливість познайомитися з історією не через  уяву, а безпосередньо, через наочний матеріал. Довід показує: нестандартна форма роботи на уроці досить швидко привертає увагу учнів, тим самим підвищує ефективність засвоєння учнями навчальної інформації.

«Музей імені Арсена Річинського як осередок навчально-виховної роботи» – предмет дослідження студента четвертого курсу спеціальності «Історія» Юрія Цьовки (науковий керівник – кандидат історичних наук Галина Сеньківська). В час, коли реформується освіта і суспільство потребує творчих особистостей з активною життєвою позицією, з розвиненим почуттям патріотизму, зростає використання краєзнавства як методу навчання і виховання підростаючого покоління. Відвідування музеїв сприяє розвитку в здобувачів вищої освіти таких позитивних якостей, як патріотизм, повага до минулого, інтерес до історії свого народу, країни, рідного краю, свого роду. Музеї також виконують функцію наукової установи, яка допомагає студентам набути навичок ведення наукових досліджень, збирання та розробки експонатів різного профілю: історичного, етнографічного, мистецького, природничого, географічного, літературного тощо. Музей історії Кременецького медичного коледжу імені Арсена Річинського став невід’ємною частиною не тільки медичного навчального закладу, але й усього Кременця і не лише осередком здобуття знань, а й місцем зберігання духовної спадщини рідного краю.

Магістрантка Ольга Левочко під науковим керівництвом професора Ірини Скакальської характеризує «Біографічний метод в історико-педагогічному дослідженні (на прикладі життєпису митрополита Йосифа Сліпого)». Молодий автор зазначає, що біографічний метод дозволяє вивчати особливості життя та діяльності видатних осіб, розкривати їхні ідеї, принципи, цінності, методи й практику в контексті часу, в якому вони жили, а також надає можливість аналізувати взаємозв'язок між життєвим шляхом діяча і його педагогічною спадщиною, розкривати роль особистості у розвитку соціальної, в тому числі педагогічної, теорії та практики. Великий інтелектуал, вчений, громадський діяч, педагог Йосиф Сліпий розумів визначальну роль освіти та християнського виховання в умовах бездержавності свого народу, він залишив нащадкам велику творчу спадщину, наповнену самобутніми думками, ідеями, положеннями та висновками з актуальних проблем розвитку, виховання та навчання дітей, що не втратили своєї важливості й сьогодні, в період розбудови нової системи освіти, орієнтованої на європейський досвід.

Навчально-методичну розвідку «Використання інтерактивних вправ при вивченні історії козацької України (Гетьманщини) у 8 класі загальноосвітньої школи» під науковим керівництвом кандидата філософських наук Олени Мороз підготувала магістрантка Тетяна Павлюк, яка наголошує, що інтерактивне навчання ефективно сприяє формуванню в учнів комплексу навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню на уроках атмосфери співробітництва й взаємодії. В цьому плані особливо результативними стають інтерактивні вправи, що розуміються як цілеспрямоване  застосування одного чи кількох інтерактивних методів, необхідних для осмислення і використання навчального матеріалу: знань, умінь і навичок. Для цього сучасному вчителеві-історику необхідно повноцінно використовувати інструментарій нових інтерактивних методичних прийомів (тим самим забезпечувати «занурення в історичну епоху»), моделювання ситуації, у якій учень стає очевидцем або учасником минулих подій. Серед них: драматизація, персоніфікація, стилізація, уявне інтерв’ю з використанням алгоритмів інтерактивних вправ.

Під науковим керівництвом доктора історичних наук, професора Генріха Стронського магістрант Владислав Яцина аналізував комплексну проблему «Дистанційне навчання: якість та стандарти». Молодий аналітик константує: Положення про організацію дистанційного навчання,  натепер є єдиним нормативним документом, який визначає дистанційне навчання як індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, що відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, котре функціонує на базі актуальних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. Автор вважає, що застосування дистанційних технологій у процесі навчання надає можливість для студентів обирати зручний час для вивчення й засвоєння навчальних дисциплін, самостійно здійснювати дистанційно-модульний контроль та аналіз своєї навчальної діяльності, а викладачам – систематично керувати освітньою роботою студентів, контролювати й аналізувати їх діяльність за кожним модулем, що стимулює студента до якісного освоєння змісту вищої освіти.

«Методика проведення учнями науково-дослідних розвідок при вивченні локальної історії» – тема дослідження магістранта Михайла Гриньківа (науковий керівник – професор Ірина Скакальська). Молодий дослідник вважає, що основною метою проведення науково-дослідницьких розвідок учнями в ході вивчення локальної історії є формування дослідницьких навичок, розвиток критичного мислення, вміння працювати з різноманітними джерелами, збирати матеріали усної історії. Крім того, метою такого дослідження є вивчення та відтворення історії рідного краю згідно з вимогами науковості, систематизації та аналізу історичних фактів, подання висновків на основі зібраних даних. Займатися проведенням науково-дослідницьких розвідок під керівництвом вчителя учні можуть під час уроків, на яких вивчається краєзнавча тематика або на засіданнях історичного гуртка. Значення такої роботи полягає в тому, що науково-дослідницькі розвідки учнями місцевої історії сприяють підвищенню мотивації та інтересу молоді до вивчення локальної історії, а також допомагають розвитку творчих здібностей та вмінь презентації результатів досліджень у різних форматах, таких як доповіді на конференціях, презентації, проекти.

Студентка четвертого курсу спеціальності «Історія» Христина Мацюк під науковим керівництво професора Ірини Скакальської висвітлює «Особливості роботи шкільного гуртка історії». Авторка наголошує, що шкільний гурток з історії є одним із засобів розвитку творчих та інтелектуальних здібностей учнів. Робота в гуртку дає можливість учням більш глибоко вивчати історію, розвивати знання та розширювати свій кругозір. Крім того, шкільний гурток є важливим компонентом освітнього процесу в школі та виступає позакласною формою роботи, яка дозволяє учням розвивати свої таланти та інтереси, вдосконалювати навички співпраці, лідерства та комунікації. Участь у роботі гуртка також сприяє позитивному ставленню до навчання та саморозвитку учнів, формуванню патріотичних переконань школярів.