ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВОВОГО ПРОСТОРУ

Активно продовжує правознавчі дослідження кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри суспільних дисциплін В.Є.Ткачук: часопис Київського університету права та ”Університетські наукові записки“ Хмельницького університету управління та права публікують статті, де відображені результати нових наукових пошуків нашого фахівця, що здійснюються в контексті вивчення процесу входження України до європейського політико-правового простору.

Київський часопис у розділі ”Кримінальне право та кримінологія“ помістив його роботу ”Вища освіта як один із чинників запобігання злочинності (на основі результатів дослідження механізму протиправної поведінки осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі)“. Згадана стаття написана нашим автором на базі матеріалів опитування 2160 осіб у Волинській, Рівненській і Тернопільській областях протягом 2007 – 2011 років. У публікації стверджується, що рівень освіти осіб, засуджених до покарань без позбавлення волі, є важливою характеристикою, що дозволяє сформувати реальну уяву по їх безпосередній інтелектуальний потенціал і його вплив на вибір даною категорією людей певного варіанту поведінки. Автор згадує класичну тезу про інтелект людини як ”базовий поведінковий репертуар“, який формується за допомогою навчальних процедур і стає не лише механізмом обробки інформації, а й механізмом регулювання психічної та поведінкової активності.

 

 

Стаття містить важливий соціально-аналітичний висновок: якщо мотивація вчинення злочинів безпосередньо і прямо пропорційно залежить від рівня безробіття, то рівень безробіття – обернено пропорційно від рівня освіти. Зокрема, серед засуджених до покарань без позбавлення волі безробітні з середньою та неповною середньою освітою складають 44%, а з вищою – менше 5%.  Аналогічна картина спостерігається і в контексті зв’язку між вчиненням рецидиву, повторюваністю злочинів даної категорії осіб та рівнем їх освіти. За результатами опитування, рецидив і повторюваність злочинів серед осіб, засуджених до покарань без позбавлення волі, становив 38, 7% серед тих, хто мав середню освіту, і 1,8% серед тих, хто отримав вузівський диплом.

Автор наголошує на необхідності надати засудженим до згаданого виду покарань право на отримання загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти, що дасть їм змогу не тільки безперервно підвищувати свій фахово-освітній рівень, а й, що особливо важливо, зберегти зв’язок із суспільством.

Часопис Хмельницького університету управління та права у розділі ”Кримінальне право, кримінологія, кримінально-виконавче право“ публікує статтю В.Є.Ткачука ”Соціально-правова природа порядку відбування покарань майнового характеру“. У цій роботі, де йдеться про те, що в Україні судом можуть призначатися такі покарання майнового характеру, як штраф, виправні роботи, конфіскація майна, автор, до його наукової честі та принциповості, демонструє аналітико-критичний підхід до вітчизняної практики у даній правничій сфері. Зокрема, він вважає малоефективним засобом впливу на процес виправлення поведінки засудженого заміну матеріально непосильного для нього штрафу короткостроковим, а тим більше довгостроковим тюремним ув’язненням, коли в цивілізованих країнах практикується заміна штрафу громадськими чи виправним роботами (навіть з урахуванням можливостей і бажання засудженого!), чим посилюється ефективність впливу на поведінку неплатоспроможної засудженої особи, а також створюються певні умови збереження чи встановлення взаємної довіри між нею і державою.

Ще одним недоліком вітчизняної практики у застосуванні штрафу як покарання майнового характеру є настання для особи, яка відбула такий вид покарання, соціально негативного наслідку – судимості. Такий підхід, без сумніву, обтяжує дію покарання, що фактично стає подвійним: має форму матеріальних втрат і характер морально-соціального негативу.

Цікаве критичне зауваження робить автор щодо вітчизняної практики здійснення такого майнового покарання, як конфіскація майна: якщо в Україні конфіскація майна засудженої особи проходить шляхом примусового і безоплатного, повного чи часткового його вилучення в дохід держави, то в інших країнах, зокрема у Швейцарії, конфісковане майно може бути використаним для задоволення вимог або потреб потерпілої від злочину сторони.

У висновках В.Є.Ткачук наголошує, що покарання майнового характеру повинні нести мінімальне репресивне навантаження і розкривати максимальні можливості для виправно-виховного впливу на засуджених через об’єктивно можливе збереження їх особистої свободи. В цьому – одна з особливостей входження нашої держави в європейський політико-правовий простір.

 

 
Анонси
Галерея
galery
galerygalery
На даний момент 360 гостей на сайті