Пошук
Головне меню

НАЦІОНАЛЬНЕ В ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОМУ

Саме в такому контексті молодий науковець нашого інституту Олена Сафіюк виконала дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою ”Національний образ світу й концепція особистості у західноєвропейській новелі кінця ХІХ – початку ХХ ст. та у малій прозі В.Підмогильного“. Наукове керівництво роботою здійснювала кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та літератури Олена Пасічник. Відразу зауважимо, що вперше в історії нашого навчального закладу і претендент на науковий ступінь, і його науковий керівник виявилися нашими науково-педагогічними працівниками. Науково-творчий тандем двох Олен досяг закономірного позитивного результату: на засіданні спеціалізованої вченої ради у Дніпропетровському національному університеті ім.Олеся Гончара дисертація була успішно захищена. Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор Черкаського ДГУ І.В.Ламборський і кандидат філологічних наук, доцент Тернопільського НПУ ім.Володимира Гнатюка С.А.Притолюк – відзначили високий науково-теоретичний рівень і важливе практично-методологічне значення дисертаційної роботи.

Автор дисертації стверджує, що кожна національна література бере свій початок з малої прози, тому новела й сьогодні залишається об’єктом зацікавлення багатьох дослідників. Цим обумовлюється актуальність дисертаційної роботи: осмислення національного образу світу й художньої концепції особистості, специфіки їх індивідуально авторського втілення в малій прозі Гі де Мопассана, Дж. Джойса як найяскравіших постатей зарубіжної новелістики і В.Підмогильного як представника української літератури цього ж періоду. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в руслі інтелектуального дискурсу об’єктом компаративного дослідження стала мала проза найвиразніших представників західноєвропейської літератури рубежа ХІХ – ХХ століть, а також творчість українського письменника Валеріана Підмогильного. Більше того, рефлексія національного світу та своєрідність концепції особистості в малій прозі згаданих письменників ще не були предметом спеціальної наукової полеміки.

У дисертації використані найновіші методи сучасної компаративістики (генеалогічний, контактологічний, типологічний, біографічний), а застосування елементів герменевтичного підходу сприяло ґрунтовному тлумаченню й інтерпретації художніх текстів. В той же час елементи порівняльного аналізу давали змогу розкривати міжлітературні та інтертекстуальні зв’язки і відношення. Застосовуючи згадані медоди, автор дисертаційного дослідження здійснила компаративний аналіз більше 30 творів Гі де Мопассана, Дж. Джойса і В.Підмогильного. Завдяки цьому обґрунтована правомірність компаративного підходу до дослідження малої прози, проаналізовані основні тенденції та напрями вивчення творчості цих письменників у зарубіжному й вітчизняному літературознавстві, зокрема у висвітленні часопросторової організації їх художнього світу, а також окреслені теоретичні аспекти понять ”національний образ світу“, ”концепція особистості“ та специфіка функціонування категорій ”Свій“ – ”Чужий“ у малій прозі.

Узагальнюючи результати дослідження, дисертант наголошує, що творчий процес майстра слова передбачає самовираження певного загальнолюдського та національного образів світу, які проектуються через авторське світосприйняття. До того ж образ світу постає як сукупність усіх уявлень про навколишній світ і дійсність у межах певної традиції. Тому, на відміну від загальнолюдського образу світу, національний (залишаючись у рамках загальнолюдського!) залежить від культурних звичаїв, історичної пам’яті, особливостей вияву народу як повноцінної нації. Саме в такому контексті Гі де Мопассан, Дж. Джойс і В.Підмогильний на рубежі ХІХ – ХХ століть за необхідністю звернулися до витоків національної самобутності своїх народів, бо в цей період Франція, Ірландія та Україна переживали низку економічних, політичних і духовних криз, що не могло не позначитися на творчості письменників, для яких питання національної ідентифікації та самоідентифікації було в рівній мірі актуальним.

Характеризуючи загальнолюдський і національний образи світу у творчості згаданих письменників, автор дисертації виявляє тонкий аналітичний підхід: національне, не виходячи за межі загальнолюдського, дистанціюється від нього для збереження власної самобутності. Це бачимо у різному сприйнятті письменниками, а отже, і їх героями, окремих категорій людинобуття. Якщо вектор людського часопростору західноєвропейської новели спрямований до теперішнього і минулого (в ретроспективу), то в українського письменника В.Підмогильного – до теперішнього і майбутнього (в перспективу). В той час, коли герої Гі де Мопассана і Дж.Джойса не можуть залишити замкненого простору своєї долі, то у В.Підмогильного вони здатні це зробити. Додамо, що в єдності та своєрідності загальнолюдського і національного прочитується бінарна опозиція ”Свій“ – ”Чужий“.

Заключний висновок дисертації: у творчості письменників виявляються не лише загальні суспільні тенденції, а й специфіка розвитку національних держав і народів і своєрідність концепції особистості як синтезу національного із загальнолюдським.

 
Анонси
Галерея
10
1010
На даний момент 734 гостей на сайті