Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

Під Знак Вічності потрапляють історичні особистості, котрі мають непересічне значення для світової культури. Такого знаку вони заслуговують усім своїм життям, звитяжною працею, великою любов’ю до обраної справи, до людей. Вселенська любов до України, до свого народу – це та основа, яка ставить під Знак Вічності Тараса Шевченка. У давні часи, хоронячи своїх побратимів, українські лицарі насипали шапками високу могилу, а згодом, поминаючи, щороку досипали її землею. Чим вища могила, тим глибша пам’ять. Після смерті Кобзаря кожне покоління висипало свою символічну «пригорщу землі» у вигляді віршів, пісень, наукових досліджень, цим самим продовжуючи безсмертя Великого Кобзаря. Даний бібліографічний огляд ознайомить читачів з біографічними і літературознавчими матеріалами, які почали видаватися ще при житті Шевченка, друкуються нині і в даний час знаходяться в нашій бібліотеці. Серед них – літературно-мистецький збірник «Посвята» за редакцією Р.Лубківського, куди увійшли поетичні, публіцистичні, літературознавчі та есеїстичні твори від Маркіяна Шашкевича, Івана Франка і до сучасних авторів. Їх об'єднує відданість безсмерттю генія. «Читайте Шевченка, а там створена вам ціла історія й душа українського народу. Там для всіх мільйонів велика книга мудрості, книга любові…».

Могутнє слово Шевченка протягом всього свідомого життя супроводжувало Івана Франка, на творчості свого попередника Каменяр зростав як поет. Та ще більше Шевченкові твори цікавили Франка як дослідника. У книзі «Іван Франко. Шевченкознавчі студії» (упорядник М.Гнатюк) вперше в Україні зібрано шевченкознавчі матеріали, які друкувалися від 80-х років ХІХ до перших десятиліть ХХ ст. в українських, польських, німецьких виданнях. Згруповані в одній книзі, ці праці І.Франка відображають еволюцію його поглядів, а також дають змогу глибше осягнути історичне значення художнього досвіду Тараса Шевченка в українській та світовій літературі.

На вагому думку Франка, у своїх історичних поемах Шевченко заклав основи історичної мудрості, яка в нього глибша і вільніша, аніж в тогочасних істориків. «Високі епічні зразки збагатили не тільки українську, але й світову літературу, а висловлені в них історичні погляди й свідомість значно вплинули на активізацію історичного мислення і розвиток української історіографії». Аналізу поем соціально-політичної проблематики присвячена книга С.А.Цвілюка ”Історична мудрість великого Кобзаря: історизм та соціально-політичний вимір епічних творів Тараса Шевченка».

Люди, які спілкувалися з Тарасом, ще за його життя засвідчували, що «духу його сяйво було чимось надприродним». Про особисті почуття сучасників від спілкування з генієм розповідає збірник «Я дуже щиро Вас люблю…: Шевченко у розповідях сучасників» (упорядник О.В.Ковалевський), до якого увійшли спогади таких відомих постатей, як П.Куліш, М.Костомаров, І.Тургенєв, М.Лєсков. Основою книги стала повість княжни В.М.Рєпніної «Безмовна любов». Почуття, що спалахнуло в неї до поета, лягло в основу першого твору про Шевченка, а молода княжна була першою, хто назвав тоді ще тридцятилітнього Тараса генієм. Саме цій жінці він присвятив свою поему «Тризна», в якій хотів висповідатись перед цією чистою, люблячою душею. Тому поема написана російською мовою. Українською її переклала М.І.Чумарна і присвятила цьому твору свій авторський проект «Тихий ангел пролетів. Сповідь Тараса Шевченка. Тризна». В книзі подано дуже щільний, але об’ємний огляд даного періоду життя поета.

Що би не робив безсмертний геній, вище всього стояла велика, безмежна, сильніша за все любов до України. І саме ця любов принесла йому всенародну шану і вічність.