ПРО ШЕВЧЕНКА ЯК ПЕДАГОГА

Своє бачення Тараса Шевченка як педагога, ставлення Великого Кобзаря до навчання та виховання, розуміння геніальним поетом педагогічних проблем розкрив кандидат педагогічних наук, заслужений працівник освіти, науковець кафедри педагогіки вищої школи нашого інституту Д.М.Скільський у статті “Освітньо-виховні проблеми у творах Т.Г.Шевченка”, опублікованій науково-теоретичним вісником НАПН України “Педагогіка і психологія”. Статтю рекомендував до друку дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор М.Б.Євтух. В публікації проаналізовано важливі питання народної освіти та національного виховання, що їх розробив Т.Г.Шевченко в поетичних, прозових творах та листах. Виокремлено й систематизовано його педагогічні ідеї, зроблено особливий наголос на їхній актуальності . Автор статті зауважує, що відому повість Тараса Шевченка “Близнята” слід віднести до художніх педагогічних творів, бо в ній розкрито ідеал освіченої людини як людини широкої розумової культури і всебічних знань, здатної застосовувати їх практично для національного блага, та постійно перебувати в стані самоосвіти і самовиховання. В публікації багато місця приділяється характеристиці Шевченкового “Букваря южнорусского”, якого поет написав для україномовних недільних шкіл і в якому знайшли відображення прогресивні педагогічні ідеї того часу і де були поєднані вимоги народної та наукової педагогіки. Зокрема, в цій невеликій за обсягом книжечці (24 стор.) були і абетка з великих і малих, друкованих і писаних літер, склади, тексти для читання й засвоєння напам’ять, і цифри до 100. Шевченко відкинув застарілий і важкий буквоскладовий метод навчання грамоти і спрямувався до нового та ефективного звукового аналітико-синтетичного методу навчання читання. Підкреслюється, що подані в Шевченковому “Букварі…” тексти для читання і запам’ятовування – це переважно яскраві взірці української усної народної творчості національно-патріотичної та морально-релігійної спрямованості.

. Творчість Тараса Шевченка, робить висновок автор статті, підтверджує, що хоча Великий Кобзар не був професійним педагогом, однак від природи володів  найціннішою професійно-педагогічною рисою – любов’ю до дітей, тому не тільки прагнув до роботи над рідномовними підручниками для народної освіти в підневільній Україні, а у своїх поетичних, прозових творах і листах висловив цінні думки з питань народної освіти й виховання, порушив низку гострих педагогічних проблем, більшість з яких суттєво збагатили національну педагогіку, ввійшли в її золотий фонд, не втратили свого значення в сьогоденні.

 
Анонси
Галерея
dsc03925
dsc03925dsc03925
На даний момент 332 гостей на сайті