Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

За рекомендацією вченої ради нашого інституту опубліковано монографію кандидата історичних наук Галини Сеньківської „Розвиток історичного краєзнавства на Тернопільщині (середина 40-х років ХХ ст. – початок ХХІ ст.)“. Книгу рецензували доктор історичних наук, професор Генріх Стронський і кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника Наталія Оболончик. У монографії досліджується розвиток історичного краєзнавства на Тернопіллі у згаданий період через висвітлення різних напрямків історико-краєзнавчої діяльності державних культурно-освітніх установ, вищих і загальноосвітніх навчальних закладів, а також проаналізовано участь громадськості у популяризації краєзнавчих знань.

Автор монографії дає дефініцію історико-краєзнавчим дослідженням як масовим формам залучення громадськості до вивчення регіональної і локальної історії і наголошує, що краєзнавчі дослідження набувають статусу краєзнавчого знання тоді, коли в них виникає потреба у контексті вивчення історії малої батьківщини, а також підкреслює, що факти і знання, котрі здобуваються в рамках краєзнавства, з часом стають надбанням великої науки для осмислення часткового і загального в єдиному історичному процесі. Тому проблеми краєзнавства є предметом особливої уваги науковців-істориків і постійно утверджуються як важливий компонент історичної науки в її регіональному розрізі. Розкривши сучасні особливості краєзнавства, насамперед його звільнення від заполітизованості, автор висвітлює розгортання пошукової і популяризаторської роботи в локальних і регіональних масштабах і водночас наголошує, що. Незважаючи на набутий за минулі десятиріччя української незалежності досвід, краєзнавча проблематика потребує спеціального і детального дослідження. Зокрема, недостатньо вивчено діяльність органів державної влади у контексті використання ними різноманітних форм, а також їх впливу на активізацію історико-краєзнавчих досліджень в краї через відповідні місцеві структури й інституції (громадські об’єднання, клуби, бібліотеки, музеї, навчальні заклади). Окоремим предметом історико-краєзнавчих досліджень виступає комплекс джерел і літератури, видання та публікації у місцевій пресі з проблем історії, сучасності та перспектив розвитку краю в політичній, соціально-економічній і духовній сферах.

Детально висвітлюється історіографія проблеми: розкриваються етап зародження. Розвитку і становлення національного краєзнавства з урахуванням специфіки регіонів і відмінностей їх історичного розвитку. У монографії віддається належне науковцям-дослідникам і їх працям, присвяченим розвитку краєзнавства на Тернопільщині (В.Лавренюк. Я.Гайдукевич, І.Зелена, І. Герета, Г.Моліцька, Г.Чернихівський, Л.Бойцун та інші).

Окремо вивчається історико-краєзнавча діяльність державних установ Тернопільщини, насамперед музеїв, які стали невід’ємною складовою краєзнавчого руху. Висвітлена робота Тернопільського обласного історико-краєзнавчого музею, Кременецького краєзнавчого музею, Почаївського музею історії релігії та атеїзму як державних музейних інституцій і кількох сотень музеїв і музейних кімнат на громадських засадах (наприкінці 70-х років ХХ століття в різних містах і селах Тернопільщини їх нараховувалося більше 400). Серед них – Музей пам’яті жертв тоталітарних режимів у ПТУ №6 м.Кременця, Музей О.Неприцького-Грановського в с.Великі Бережці та інші.

В монографії відображено краєзнавчий доробок бібліотечних установ, що полягає у виявленні, збиранні, збереженні та популяризації писемних, головним чином друкованих, матеріалів, пов’язаних своїм змістом з історією та сьогоденням краю. Органічна складова діяльності бібліотек області – комплектування та поповнення фондів краєзнавчої літератури, пропаганда видань і публікацій про історію, культуру, природу Тернопільщини.

Належну увагу приділено визначенню ролі архівних установ у краєзнавчому русі. Саме архівні матеріали дають змогу забезпечити об’єктивність і науковість історико-краєзнавчих досліджень. Зазначено, що в регіоні провідне місце належить Державному архіву тернопільської області, що функціонує з 1 листопада 1939 року і в якому нині нараховується більше 700 тисяч одиниць зберігання. Ці матеріали висвітлюють історію краю з ХVІ ст. до нашого часу.

У розділі „Краєзнавство у вищих і середніх навчальних закладах“ поміщено інформацію про краєзнавчу роботу в нашому інституті. Зокрема. Згадується проведення наукових конференцій „Місто Кременець в історії освіти, науки і культури“, „Волинські Афіни першої третини ХІХ століття в контексті розвитку освіти, науки і культури“, робота студентського наукового гуртка „Минуле, сучасне і майбутнє – очима молоді“ з вивчення проблеми „Духовна культура Волині та Галичини: традиції і сучасність“ тошо.

Завершується монографія висвітленням ролі громадськості в історико-краєзнавчому русі, що зроблено через аналіз участі громадських інституцій краю у підготовці та виданні „тернопільського тому“ „Історії міст і сіл Української РСР“, роботи пам’ятко-охоронних організацій Тернопілля, Всеукраїнської спілки краєзнавців, в дослідженнях і популяризації історії регіону.