Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

За ухвалою Видавничої ради Наукового товариства ім.Тараса Шевченка і кафедри гри на музичних інструментах і хореографії нашого інституту опубліковано монографію кандидата мистецтвознавства, професора Богдана Яремка “Сопілкова музика гуцулів”. Книгу рецензували доктор мистецтвознавства, професор Російського інституту історії мистецтв (Санкт-Петербург) Ігор Мацієвський, доктор мистецтвознавства, професор Львівської національної музичної академії ім.Лисенка Надія Супрун-Яремко і кандидат мистецтвознавства, доцент Рівненського державного гуманітарного університету Юрій Рибак. Згадана монографія – плід багаторічної науково-творчої і педагогічної праці автора в галузі карпатознавства і базується на зібраних ним у фольклористичних експедиціях матеріалах, транскрибованих і досліджених різножанрових п’єсах, що репрезентують гуцульську сопілкову традицію Косівського району Івано-Франківської області. Розглянуто конструкції, будову, звукоряди, аплікатури глобулярних сопілок (керамічна зозуля, окарина), безсвисткові (фоярка, середня флоєра) та свисткові (денцівка) сопілки з шістьма грифними отворами і подано методичні поради щодо оволодіння грою на них. Особливий інтерес представляють творчі портрети провідних гуцульських сопілкарів Миколи Думитрака, Петра Реведжука, Григорія Линдюка, Миколи Павлюка, що доповнений музикознавчим аналізом їхніх сопілкових п’єс.

Значну практичну цінність мають додатки до основного тексту монографії: бібліографічний список, що містить 82 позиції; список гуцульських народних традиційних сопілкарів-професіоналів і аматорів, де подається бібліографічна інформація про 37 майстрів сопілкарського мистецтва, зокрема про основні складові їх репертуару; для теоретиків-музикознавців – покажчик вокальних, сопілкових, скрипкових транскрипцій, вміщених у книгах Ф.Колесси, Ст.Мерчинського та Р.Герасимчука у порівнянні з сопілковими транскрипціями Б.Яремка. Автор монографії зазначає, що музично-етнографічні матеріали для комплексного дослідження сопілкового виконавства та реконструкції творчих портретів сопілкарів нагромаджувалися у формі аудіозаписів та інформації, отриманої від самих музикантів, їхніх творчих колег і місцевих жителів. Для здійснення аналітичних нотацій була застосована загальноприйнята в сучасному етноінструментознавстві методика, на базі якої відображена структура музичного твору, а за допомогою певних знаків позначені засоби виконавської виразності й аплікатури. Унікальне практичне значення монографії полягає в тому, що на основі функціонального призначення сопілкових п’єс, виконуваних народними музикантами. Такі п’єси систематизовано і диференційовано на музику “до співу”, “до танцю”, “до слухання”, “до коляди”, а також на маршову весільну-обрядову.

Наповнена теоретичним змістом і насичена практичним музикотворчим матеріалом монографія Богдана Яремка є справжньою мистецькою одою традиційному українському народному інструментові – сопілці та шанованим в усі часи майстрам-сопілкарям, які відтворюють, збагачують і зберігають для нащадків один із невмирущих жанрів українського музичного фольклору.