ГУМАНІЗМ І ДУХОВНІСТЬ - НЕРОЗРИВНІ

Саме таким є лейтмотив дисертаційного дослідження Олени Мороз на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук “Гуманістичний характер релігійно-філософських поглядів православних діячів Волині кінця ХІХ – початку ХХ століття”. Дисертаційними пошуками нашого молодого науковця керував доктор філософських наук, професор кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України М.М.Стадник. Успішний захист дисертації відбувся на засіданні спеціалізованої вченої ради у Житомирському державному університеті ім.Івана Франка. Опонентами виступали доктор філософських наук, професор кафедри релігієзнавства Київського національного університету ім.Тараса Шевченка О.І.Предко та кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України В.В.Титаренко.

Аргументуючи актуальність теми дослідження, дисертант наголосила на тому, що національна духовна культура, яка зберегла свою ідентичність на теренах Західної України, зокрема на Волині,включає релігійну свідомість народу, його ставлення до церкви, релігійних віровчень і обрядовості, українських православних традицій і культури, в основі яких лежать неперехідні гуманістичні цінності. Підкреслено, що важливе значення у формуванні релігійної свідомості і духовної спадщини населення Волинського регіону мало релігійне життя кінця ХІХ – початку ХХ століття, яке ініціювалося діяльністю православного духовенства Волинської єпархії, Свято-Успенської Почаївської лаври, викладачів релігійно-освітніх закладів, насамперед Волинської духовної семінарії у Кременці. Серед останніх особливе місце належить богословам М.Теодоровичу і А.Хойнацькому, а також священику А. Сендульському.

Характерною рисою творчості згаданих православних діячів Волині було розширення змісту дослідницьких пошуків за межі релігійно-філософської проблематики на сферу історичних, етнографічних, краєзнавчих, морально-етичних і світоглядно-філософських проблем у їх гуманістичному прочитанні, бо саме в площині гуманізму знаходяться точки дотику сакрального і світського підходів до вирішення життєво важливих завдань людинобуття. Насамперед завдяки тому, що вони у своїй творчості поєднали на гуманістичних принципах релігійну і світську тематики, їх відносять до квінтесенції духовної еліти  Волині досліджуваного періоду.

Підсилюється актуальність дослідження необхідністю аналізу християнсько-гуманістичних цінностей минулих поколінь, забуття яких має негативні наслідки для сучасного українського суспільства, що зокрема привело до поділу національної спільноти за конфесійними, політичними, мовними та іншими ознаками. В дисертації наголошено, що антропологічна криза, нівелювання загальнолюдських цінностей, зневага ролі особи в соціодуховному просторі та інші негативні фактори сучасного суспільства вимагають пошуку шляхів, форм і методів забезпечення пріоритету духовної культури щодо матеріальних інтересів людства. Це загострює проблему відновлення національних духовних традицій, утвердження християнсько-духовних цінностей, один із ключів до чого знаходимо в духовному спадку православних діячів Волині ХІХ – початку ХХ століття. Вивчення і засвоєння такого спадку – одна із умов відновлення втрачених гуманістичних орієнтирів становлення громадянина з активною смисложиттєвою позицією.

В дисертації визначена специфіка осмислення гуманістичних аспектів православної антропології, з’ясовані фактори впливу на становлення гуманістичних засад поглядів православних діячів нашого регіону в попередні історичні часи, виявлені морально-релігійні орієнтири у творчій спадщині М.Теодоровича,  А.Хойнацького і  А. Сендульського, а також розкрите значення традиційних християнсько-гуманістичних цінностей для модерної вітчизняної релігієзнавчої думки. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що його автором виявлено православно-антропологічну складову християнського гуманізму, яка ґрунтується на розумінні людини як духовно-матеріальної істоти, сутність котрої розкривається у процесі релігійно-духовних практик. Дисертант обґрунтувала, що основною складовою релігійно-філософського світогляду волинського духовенства була антропологічна проблематика, яка осмислювалася у двох векторах: вертикальному – в контексті відношення “Людина - Бог”, що складає своєрідну “теоцентричну вертикаль”, і в горизонтальному – в контексті зрізу “Я - Інший”, що складає особливу “кордоцентричну горизонталь”. Причому, обидва вектори в однаковій мірі ґрунтуються на сотеріології та есхатології.

Здобутком дисертаційного дослідження є обґрунтування висновку про те, що православні діячі Волині створили оригінальну морально-релігійну концепцію людини, де поєднуються смисложиттєві установки особи з їх практичною реалізацією у процесі життєдіяльності, що конституювалося як на персональному (у життєтворчості діячів православної церкви та духовних освітніх закладів і світських праведників), так і на інституційному (вплив церкви, монастирів, святих місць на життя мешканців Волинського краю) рівнях. До позитиву роботи належить висвітлення визначальних характеристик релігійно-філософських ідей тогочасних представників волинського духовенства, гуманістичний вимір яких полягав у визнанні цінності людини лише у контексті здійснення нею доброчинної життєдіяльності, дотримання одвічних релігійних істин і відданості духовним традиціям предків.

У загальному підсумку, значення дисертаційного дослідження О.В.Мороз полягає в актуалізації гуманістичних ідей православного віровчення як самодостатнього предмета вітчизняного релігієзнавства, що відкриває можливості пошуку форм і методів утвердження духовних, морально-етичних, гуманістичних цінностей у процесі вирішення проблем глобалізованого світу.

 
Анонси
Галерея
foto 18
foto 18foto 18
На даний момент 413 гостей на сайті